Дієприслівник: відмінності між версіями

Дієприслівник поєднує в собі деякі [[Граматика|граматичні]] ознаки як дієслова, так і [[прислівник]]а, що відбито й в назві: ''дієприслівник'' буквально означає '''прислівник, що діє, перебуває в дії'''. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія виду ([[Доконаний вид|доконаний]]&nbsp;— ''зупинившись, схилившись''; [[Недоконаний вид|недоконаний]]&nbsp;— ''говорячи, знаючи''), категорія часу<ref>На відміну від дієслів дійсного способу, дієприслівник не має майбутнього часу.</ref> ([[Теперішній час|теперішній]]&nbsp;— ''знаходячи, виступаючи''; [[Минулий час|минулий]]&nbsp;— ''притаївшись, пройшовши''). Дієприслівник, як і дієслово, може мати залежні слова. Як і прислівник, дієприслівник не відмінюєтьсявідмінюють (серед дієслівних форм, не відмінюєтьсявідмінюють, зокрема, [[інфінітив]]), а також у реченні виконує роль [[Обставина|обставини]].

Дієприслівник є порівняно «молодою» частиною мови. За походженням дієприслівники теперішнього і минулого часу являють собою колишні короткі форми активних дієприкметників ({{lang-sla|несучи, носѧчи, несъши}}), що втратили рід і здатність відмінюватися, «застигнувши» у формі називного відмінка жіночого роду множини. ВониЇх більше не узгоджуютьсяможна ізузгодити з іменником, а тільки виражаютьвиразити обставину способу дії.