Ромни (станція): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 31:
== Історія ==
У квітні [[1872]] року у місті [[Ромни]] відбулася урочиста закладка будівлі вокзалу<ref>[http://gortransport.kharkov.ua/railway/chronicle/ Харків транспортний. Залізничний транспорт. Хроніка] {{ref-ru}}</ref>
Духовенство всіх міських церков, весь склад Міської думи, багаточисленний народ по закінченню в Соборі літургії пішли процесією з хрестами, іконами і хоругвами, співаючи пасхальні ірмосови, від Собору по Московській вулиці, відправили молебен і водосвяття. А через два роки і два місяці після цього, 4 червня 1874 року, прийшов до Ромен перший пасажирський поїзд, прикрашений прапорами. Його зустрічали з великою урочистістю і радістю всі громадяни міста. Феодосій Сахно в «Історії Смілого» зазначає:
«В літо 1874 місяця липня відбулося урочисте відкриття побудованої Лібаво – Роменської залізниці, що сполучала наш край з м. Лібавою (наразі це порт Лієпая в Латвії на Балтійському морі)». 15 липня 1874 року у місто Ромни прийшов перший потяг. Загальна довжина дороги складала 1191 версту».
За словами історика Івана Курилова,
«Ще в 1865 році, коли почали будувати лінію Курсько-Київської залізниці, невідомий надіслав із Курська нашому голові лист, у якому радив громадянам Ромен звернутися з проханням, куди потрібно, щоб дорога, яка проектувалася з Курська до Києва, пройшла через Ромен, як більш прямий і більш вигідний для цієї дороги пункт. Голова заховав цей лист під сукно і нікому з громадян не говорив про нього, і дорога пішла через Конотоп, зовсім неторгове і незначне містечко».
А в Ромнах на той час проходили Прокоп’євська, Ільїнська, Вознесенська, Олександрівська ярмарки, які мали всеросійське значення. Залізниця потрібна була насамперед для вивозу з Північної України високоякісного борошна для Європи. Гужовий транспорт не міг уже задовольнити попит покупців і можливості продавців. Жителі міста побачили, які переваги має залізниця для торгівлі і життєдіяльності, і всебічно сприяли інженерам, котрі через сім років шукали місце під будівлю вокзалу. Спочатку право на будівництво залізниці було надане Головному Товариству Російських Доріг, та за відсутністю коштів було передане у приватні руки. Питання будівництва вокзалу обговорювалось на першому засіданні міської думи, яке відбулося 8 лютого 1872 року.
Міська дума вирішила побудувати вокзал на кінній площі, майже в самому місті, по колишній глинській вулиці, де на той час було лише два заміські будинки іноземців Симоні та Ріхтера. Будівником Ландварово-Роменської залізниці був Фон-Мек, який через своїх довірених інженерів – Ізмаїлова і Фіна, вимагав, щоб місто йому безоплатно виділило вісім десятин землі під залізничну колію і доплатило 12,5 тисяч рублів. Траса проходила територією Північної України, Латвії, Литви, Білорусії. Лібаво - Роменська залізниця поєдналась з Петербурзькою, Московсько-Брестською, Київсько - Воронезькою і Харківсько-Миколаївською залізницями.
У 1885 році розпочали будівництво залізниці від Кременчука до Ромен, яке уже 1 жовтня 1888 року було завершене. Тоді розпочався постійний рух між Ромнами і Конотопом і далі до Балтійського моря на південь до Чорного моря. 1 травня 1891 року Лібаво-Роменська залізниця була викуплена казною. У 1919 році Ромни були приєднані до Південної залізниці. Із введенням у дію залізниці у місті розпочалося інше життя. Про обсяги перевезень свідчать такі факти. У 1868-1872 роках на роменські ярмарки привозили в середньому товарів на 11 мільйонів рублів, а в 1880 році залізницею було привезено на суму 22, 8 мільйонів рублів. В основному перевозилися ліс і хліб. На кінець XVIII століття товарообіг станції склав 5 мільйонів пудів на рік. З відкриттям руху у Ромнах стали проводити небачені хлібні операції. Щоденно звідусіль привозилися тисячі возів зерна, стільки, що залізниця навіть не встигала відправляти за призначенням. Введення залізниці привело до стількох змін і покращень у місті, скільки не забезпечували ярмарки протягом століття.
[[18 травня]] [[1885]] року розпорядженням Комітету міністрів і скарбниці було розпочато будівництво ділянки [[Кременчук (станція)|Кременчук]] — [[Ромни]] довжиною 200 верст.
До [[1888]] року станція Ромни була тупиковою<ref>{{ЖДС|2|93}}</ref>.
Площа вокзалу наразі складає 812, 1 кв.м. Центральна частина вивищена не тільки над входом, а й над залом очікування. По обидва боки симетрично розміщені вікна. Гладка поверхня стін візуально розширює будинок, а їхній тілесний колір гармоніює з бордовим забарвленням черепиці. Високі вузькі вікна центральної частини розділені білими лопатками. По периметру верхньої частини будівлі проходить декоративна стрічка – фриз.
=== Воєнні випробування ===
16 вересня 1943 року радянські війська звільнили місто Ромни від окупації, яка продовжувалась два роки і п’ять днів. Відступаючи з міста, фашисти повністю зруйнували залізничний вузол, підірвали вокзал, паровозне і вагонне депо, майстерні, приміщення контори, водонапорну башту, залізничну електростанцію, перехідний міст тощо. Тоді було завдано збитків на суму 1 млн 136 тисяч карбованців. Відразу розпочались відновлюючі роботи.
== Пасажирське сполучення ==
| |||