Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
== Історія ==
Згідно з легендою, засновником [[монастир]]я був князь Лавр, згаданий у грамоті князя [[Лев Данилович|Лева Даниловича]] [[1292]] р. Як вважає історик [[Мицько Ігор|Ігор Мицько]], Лавр — чернече ім'я [[Велике князівство Литовське|Великого князя Литовського]] ([[1264]]–[[1268]]) [[Войшелк]]а, який у [[1255]]–[[1257]] рр. був ченцем у Преображенському монастирі в [[Спас (Старосамбірський район)|Спасі]] та Онуфріївському в [[Лаврів (Старосамбірський район)|Лаврові]].
[[Файл:Lavrivskiy_monastery.jpg|thumb|left|Лаврівський монастир святого Онуфрія, 2010  р.]]
Войшелк-Лавр був кумом Лева I Даниловича. У згаданій грамоті, виданій у [[Перемишль|Перемишлі]], Лев пише, що його «дядько» (кум) князь Лавр продав монастир перемиському владиці Антонієві (документ зберігався у монастирській бібліотеці до [[1939]] р.). Тепер відомо, що ця грамота є підробкою початку [[16 століття|XVI ст]]. Але це не заперечує того, що фальсифікат ґрунтувався на справжньому переказі.
Насправді перша документальна згадка про монастир походить з [[1407]] р.
 
На архітектуру монастирської церкви свого часу вплинули триконхові з банями та безверхі храми Молдавського князівства.<ref>''Іванченко Ю.'' Пастир і будівничий. До 400-річчя Києво-Могилянської академії]. &nbsp;— С. 208.</ref>
 
В Онуфріївській лаврі свого часу зберігалася частина мощей [[святий Онуфрій|святого Онуфрія]]. Це було єдине місце зберігання його мощей у Східній Європі (інші частини зберігались у [[Константинополь|Константинополі]], [[Рим]]і та [[Брауншвейг|Брауншвейзі]]). Мощі були втрачені під час татарських набігів [[16 століття|XVI ст]].
[[1860]]&nbsp;р. за наказом державної влади під час перебудови храму більшість останків із [[крипта|крипт]] Онуфріївської церкви були перенесені на цвинтар на горі Святого Івана.
 
[[1911]] року під керівництвом архітектора священика Казимира Мрозовського проводилась реконструкція церкви. Під олійними розписами Мартина Яблонського з [[1872]] року виявлено інші, значно давніші, виконані темперою, які зображували сцени з життя Христа. Запрошені реставратори спочатку датували їх [[XVII]]–[[XVIII]]&nbsp;ст. і визнали такими, що не мають значної цінності. Однак Мрозовський далі досліджував їх і прийшов до висновку що насправді розписи слід датувати [[XV]]&nbsp;— поч. [[XVI]]&nbsp;ст. Ці міркуваня пізніше підтвердив і реставратор К.&nbsp;М.&nbsp;Осінський. Відзначено, що школа і візантійська манера дуже близькі до темперних розписів [[Маріацький костел|Ягеллонської («Руської») каплиці на Вавелі]]. Відомо що останні постали [[1470]] року і не були єдиними, виконаними цією групою митців у Галичині. На думку тогочасних фахівців лаврівські темперні розписи були дуже цінною пам'яткою на теренах усієї підавстрійської Польщі.<ref>Wykopaliska pod Przemyślem i malowidła w Ławrowie // [[Architekt]].&nbsp;— 1912.&nbsp;— №&nbsp;11—12.&nbsp;— S. 129–130129—130.</ref>
 
Під час археологічних розкопок [[1986]]&nbsp;р. (під керівництвом [[Рожко Михайло|Михайла Рожка]]) у вівтарній частині храму було виявлено нішу-[[аркасолія|аркасолію]], яка в княжі часи мала виняткове значення. Тут могли зберігатися мощі святого Онуфрія або домовина Лева Даниловича. Але наразі останків князя Лева не вдалося виявити жодній археологічній експедиції.
[[Файл:Fresco_of_Lavriv_monastery_of_St.Onufrij.jpg|thumb|left|Фрески Лаврівського монастиря святого Онуфрія. XV &nbsp;ст.]]
З історією Лаврівського монастиря святого Онуфрія тісно пов'язаний рід Шептицьких. Митрополит [[Атанасій (Шептицький)|Атаназій Шептицький]] навчався у Лаврові, а отець [[Никифор-Микола Шептицький|Никифор Шептицький]] був архімандритом Лаврівського монастиря. [[Андрей Шептицький]] [[1926]]&nbsp;р. брав участь у дослідженні фресок церкви святого Онуфрія. У [[Національний музей у Львові|Національному музеї (Львів)]] зберігається картина роботи митрополита Андрея Шептицького «Пейзаж із Лаврова», на якій відтворено дорогу в селі обабіч монастиря.
 
 
Церква св. Онуфрія, яку, очевидно, збудував Лев Данилович, була однією з перших [[конха|триконхових]] церков України, орієнтованих на [[Візантійська культура|візантійсько]]-[[атон]]ські зразки. Церква характерна центричністю споруди, хрестоподібним планом і розміщенням куполу на точці «золотого перетину». В різні часи поєднувала ознаки стилів: [[романський стиль|романського]], [[ґотика|ґотики]], [[ренесанс]]у, [[бароко]], [[класицизм]]у. Вівтарну частину в формі трилисту (триконху) та простір під куполом археологи датують [[13 століття|XIII ст]]. Планування та техніка зведення храму вказують на майстрів візантійської школи за участю українських.
[[Файл:Fresco_of_Lavriv_monastery.jpg|thumb|Фрески Лаврівського монастиря святого Онуфрія. XV &nbsp;ст.]]
Під час перебудови [[1910]]–[[1914]]&nbsp;рр. [[Модест Сосенко]] віднайшов на стінах церкви під розписом [[Яблонський Мартин|Яблонського]] ([[1872]]) фрески середини [[16 століття|XVI&nbsp;ст.]] Це була унікальна знахідка, бо розписи українських майстрів того періоду, крім Лаврова та Миколаївської церкви у Львові, є лише поза межами України&nbsp;— в [[Польща|Польщі]] ([[Люблін]], [[Краків]], [[Сандомир]], [[Посада Риботицька]]).
 
У Лаврові в XVII&nbsp;ст. постали два нотні [[ірмолой|ірмолої]], один із яких належить перу [[Крейницький Йосип|Йосипа Крейницького]], другий&nbsp;— невідомих авторів. Ці рукописи є цінними пам'ятками як рукописної книги, так і духовної української музики. Вони свідчать про те, що в Лаврові у XVII&nbsp;ст. була сформована школа хорового співу, композиції, укладання, редагування та переписування нотних книг.
 
На початку XX&nbsp;ст. при монастирі був створений церковний музей, який з роками придбав чималу колекцію ікон XV–XVIIIXV—XVIII&nbsp;ст. (у тому числі Білинську чудотворну ікону).
 
У Лаврівському монастирі діяли архів й одна з найбагатших у Галичині бібліотек. В архіві, зокрема, зберігалися грамоти князя Лева, польських королів, писані золотом рукописи, грамоти гетьманів, владик і молдовських господарів. У фондах бібліотеки зберігалися стародруки XVI–XVIIXVI—XVII&nbsp;ст., а також цінна німецько- та польськомовна періодика XIX–XXXIX—XX століть (монастир передплачував практично всі видання, що виходили в [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорській імперії]]).
 
З метою дослідження історії, архітектури, живопису та архіву Лаврів відвідували відомі діячі України: [[Нечуй-Левицький Іван|І. Нечуй-Левицький]], [[Головацький Яків|Я. Головацький]], [[Франко Іван|І. Франко]], [[Грушевський Михайло|М. Грушевський]], [[Крип'якевич Іван Петрович|І. Крип'якевич]], [[Барвінський Олександр|О. Барвінський]], [[Щурат Василь|В. Щурат]], [[Духнович Олександр|О. Духнович]], [[Шептицький Андрей|А. Шептицький]].
== Джерела ==
* ''Вортман Д. Я''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Onufriivskyj_Lavri_m Онуфріївський Лаврівський монастир] // {{ЕІУ|7|599}}
* [http://postup.brama.com/010915/141_6_2.html Де покояться останки галицького володаря Лева I Даниловича?] // Поступ,.&nbsp;— 15.09. вересня 2001];.
* {{SgKP|V|613|Ławrów}}&nbsp;— S. 613—614. {{ref-pl}}
 
== Посилання ==
{{Портал|Архітектура}}
 
* [http://www.kolibri.biz.ua/index.php/our-projects/17-lavrivsky-monastyr Лаврівський монастир Святого Онуфрія ЧСВВ];
* [http://osbm.in.ua/index.php/en/2010-01-25-09-30-25/2010-02-12-10-07-10 Лаврівський монастир св. Онуфрія];
* [https://www.facebook.com/Lavriv.monastyr/ Паломницька сторінка Лаврівського монастиря св. Онуфрія у Facebook]
* [http://postup.brama.com/010915/141_6_2.html Де покояться останки галицького володаря Лева I Даниловича? // Поступ, 15.09.2001];
* [http://ukrtime.com/node/568 Обитель князя Лева].
 
144 601

редагування