Легкий метрополітен: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Zvr (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
[[Файл:Front street excavation.jpg|200px|thumb|Будівництво метрополітену в Торонто в 1950 році. Перекопані вулиці — вади підземного метро]]
'''Легке метро''' (легкий метрополітен) — різновид [[легкорейковий транспорт|легкорейкового транспорту]], регулярний швидкісний
У легкого метрополітену пасажиропотік не перевищує 15-25 тис. осіб на годину, лінії, як правило, розташовуються на поверхні або на естакадах і інколи мають невеликі тунельні ділянки (наприклад, на пересадкових вузлах, в центрі міста, на транспортних розв'язках), пересувний склад має габарити і маси менше залізничних, поїзди налічують 2-4 вагони, діаметр тунелів становить 4-5 метрів, в тунелях і над землею допустимі значні нахили і малі поворотні радіуси, платформи на станціях бувають завдовжки 50-90 метрів і шириною 5-8 метрів. Лінії легкого метрополітену часто є такими, що підвозять до аеропортів або до станцій звичайного метрополітену і лише в невеликих містах складають основу міської транспортної системи. Повністю або переважно підземне легке метро може мати назву «міні-метро».
|