Іпсилон: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення |
м →Вимова: уточнення |
||
Рядок 10:
А архаїчній грецькій літера вимовлялася як [[Огублений голосний заднього ряду високого підняття|[u]]]. У класичну добу її звучання змінилося до [[Огублений голосний переднього ряду високого підняття|[y]]] (як французьке ''u'' чи німецьке ''ü''), припускають, що таким її фонетичне значення залишалося принаймні до 1030 р. н. е.<ref>F. Lauritzen, Michael the Grammarian's irony about Hypsilon. A step towards reconstructing Byzantine pronunciation. ''Byzantinoslavica'', 67 (2009)</ref>. У [[новогрецька мова|новогрецькій мові]] її звучання може бути різним: після голосних і на початку слова вона читається як [[Неогублений голосний переднього ряду високого підняття|[i]]], у складі колишніх [[дифтонг]]ів (після {{lang-el2|[[альфа (літера)|α]]}} і {{lang-el2|[[епсилон|ε]]}}) — як [f] чи [v]. У [[давньогрецька мова|давньогрецькій]] існувало розрізнення вимови за ознакою «довгота-короткість», але в сучасній мові ця різниця відсутня.
У класичній грецькій «іпсилон» на початку слова завжди вимовлявся з «грубим» [[придих]]ом (для передачі якого використовувалася [[дасія]]). За походженням цей придих був колишнім індоєвропейським [[сибілянти|сибілянтом]], що помітно порівнянням з лексикою [[індоєвропейські мови|споріднених мов]]: пор. {{lang-el|ὑπέρ}} — {{lang-la|super-}} («над-»); {{lang-el|ὑπό}} — {{lang-la|sub-}} («під-»); {{lang-el|ύπνος}} — {{lang-x-slav|*sъnъ < *sъpnъ < *sŭpnŭs}} («сон»). У латинській транслітерації грецьких слів придих передається за допомогою літери '''[[H (латиниця)|h]]''' ({{lang-el2|ὑδρο-}} — ''hydro-'', {{lang-el2|ὑπέρ-}} — ''hyper-'', {{lang-el2|ὑπό-}} — ''hypo-'', {{lang-el2|ύπνος}} — ''hypnos'').
== Історія ==
| |||