Вікіпедія

Алессандро Дель П'єро: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м правопис
Cougar (обговорення | внесок)
1235 редагувань
мНемає опису редагування
Рядок 67:
Спочатку йому було важко пробитися в основу через зірку клубу [[Роберто Баджо]]. Іншими відомими персонами в лінії атаки були [[Джанлука Віаллі]] та [[Фабріціо Раванеллі]]. Хоча 20-річний Дель П'єро виходив на поле регулярно, але забивав не дуже багато. Сезон 1994/95 року став важливою віхою в житті футболіста: провівши в чемпіонаті 29 ігор і забивши 8 м'ячів<ref name="aleks" />, він завоював для себе й клубу [[скудетто]]. Згодом їх буде ще сім: в сезонах 1996/97, 1997/98, 2001/02, 2002/03, 2004/05, 2005/06, 2011/12 років (титулів 2004/05 і 2005/06 років «Ювентуса» позбавили внаслідок [[Корупційний скандал в італійському футболі (2006)|корупційного скандалу]]).
 
Цей же сезон (1994/95) став для команди доволі переломним. Цьому посприяла зміна тренера [[Джованні Трапаттоні]], новим наставником став [[Марчелло Ліппі]]<ref>{{Cite web|url=http://www.juventus.ru/news.php?readmore=16645|title=День в истории. 12 июня 1994|archiveurl=http://www.juventus.ru/news.php?readmore=16645|archivedate=2012-10-3|author= Ammiratore|publisher= Ювентус.Ру|date= 12.06.2012|lang=рос.}}</ref>. Призначення позначилося і на Дель П'єро, він почав більше з'являтися в основному складі, тим самим нав'язавши конкуренцію трійці гравців Баджо&nbsp;— Віаллі&nbsp;— Раванеллі, які відрізнялися великою кількістю забитих м'ячів, і був визнаний найкращим молодим гравцем національної першості. У зв'язку з цим його хотіла купити «Парма», але Марчелло Ліппі не відпустив Сандро. Дель П'єро виправдав довіру тренера й забив декілька красивих м'ячів у віртуозному виконанні, деякі фахівці почали порівнювати його з [[Мішель Платіні|Мішелем Платіні]] та Роберто Баджо. Один з його голів зробив його відомим за межами Італії&nbsp;— у матчі проти «Фіорентіни» «Ювентус» спочатку програвав з рахунком 0:2, після чого «ювенітиб'янконері» забили 2 м'ячі, йа Дель П'єро проходом від центру поля забив переможний м'яч, у результатіпідсумку його команда виграла з рахунком 3:2<ref>{{Cite web|url=http://www.goal.com/en/news/1717/editorial/2012/03/20/2977362/10-golden-moments-from-alessandro-del-pieros-juventus-career|title=10 golden moments from Alessandro Del Piero's Juventus career|accessdate=2012-08-19|publisher=goal.com|archiveurl=https://www.webcitation.org/6GuUS3kz8|archivedate=2013-05-26|lang=англ.}}</ref>. У [[Кубок УЄФА 1994—1995|Кубку УЄФА]] Дель П'єро також забив гол у ворота [[ЦСКА (Софія)]], але його команда програла з рахунком 3:2:3<ref>{{cite web|url=http://ru.uefa.com/uefaeuropaleague/season=1994/matches/round=651/index.html|title=Первый круг кубка УЕФА 1994/95|publisher=ru.uefa.com|accessdate=2012-07-16|archiveurl=https://www.webcitation.org/69iZ1vUSg|archivedate=2012-08-06|lang=рос.}}</ref>, тим не менш,проте УЄФА анулював результат зустрічі і присудив ЦСКА технічну поразку через участь у матчі незаявленого гравця&nbsp;— [[Петар Міхтарський|Петара Міхтарського]]. У тому сезоні «Ювентус» виграв чемпіонат Італії після дев'ятирічної перерви. До того ж був виграний ще й Кубок Італії, лише Кубок УЄФА не скорився «Старій Синьйорі»: у фіналі вони програли «Пармі». У тому сезоніАлессандро Дель П'єро зіграв 50 матчів і забив 10 м'ячів<ref name="aleks" />. Окрім цього, в останньому матчі розіграшу чемпіонату Дель П'єро вперше вийшов на поле у футболці під номером 10, яка до того належала беззмінному лідеру «ювентійцівЮве» Роберто Баджо<ref>{{Cite web|url=http://www.soccerland.ru/footballstars/trofyroom12.html|title=Биография Алессандро Дель Пьеро в «Футбольной стране».|publisher=soccerland.ru|lang=рос.}}</ref>. До десятки в Дель П'єро не було постійного номера, так як правило про обов'язкове закріплення номера за гравцем ввели тільки з наступного сезону.
 
==== Пік кар'єри ====
[[Файл:Del Piero final.jpg|thumb|right|300px|<center>Дель П'єро з Кубком чемпіонів. 1996 рік</center>]]
Влітку [[1995]] року Баджо перейшов до «[[Мілан (ФК)|Мілану»]], тому Алессандро отримав шанс від нового тренера команди&nbsp;— [[Марчело Ліппі]]. Але перед цим, у віці 22 років, Дель П'єро, як того вимагає закон, був призваний до лав національної армії<ref>{{cite web|url=http://juve-ru.com/tydtdf/alessandro-del-pero|title=Алессандро Дель Пьеро|publisher=juve-ru.com|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ELwFkIvN|archivedate=2013-02-11|lang=рос.}}</ref>. Повернувшись через 10 місяців, Сандро заграв зі звичною самовіддачею, й «Ювентусу» нарешті підкорилася [[Ліга чемпіонів УЄФА|Ліга чемпіонів]]. 13 вересня у поєдинку проти [[Боруссія (Дортмунд)|«Боруссії» (Дортмунд)]], ударом з дальньої дистанції (у майбутньому ці постріли стануть «фірмовими» в Алекса), він відзначився дебютним голом у Лізі чемпіонів<ref>{{cite web|url=http://archiviostorico.gazzetta.it/1997/aprile/26/Del_Piero_fiore_maggio_ga_0_9704261072.shtml|title=Del Piero, fiore di maggio|publisher=La Gazzetta dello Sport|date=26 квітня 1997 року|lang=італ.}}</ref>. Того сезону бувСандро став основним гравцем команди в єврокубках, відзначився 5-ма голами у 5-и матчах поспіль — рекорд для гравців «Ювентуса» (лише через 20 років цей рекорд побив [[Альваро Мората]])<ref name="Morata" >{{cite web|url=http://www.gazzetta.it/Calcio/Champions-League/30-09-2015/morata-come-piero-quinto-gol-fila-champions-130331136841.shtml|title=Morata come Del Piero: quinto gol di fila in Champions|date=30 вересня 2015 року|lang=італ.}}</ref>. Також допоміг команді в 1/4 фіналі, забивши у ворота мадридського [[Реал Мадрид|«Реала»]]<ref>{{Cite web|url=http://www.eurosport.ru/football/champions-league-95-96/1995-1996/live_mtc326401.shtml|archiveurl=http://www.eurosport.ru/football/champions-league-95-96/1995-1996/live_mtc326401.shtml|title=Ювентус—Реал|publisher=eurosport.ru|archivedate=2012-09-17|lang=рос.}}</ref>, у півфіналі «Юве» зустрілися зпройшов [[Нант (футбольний клуб)|«НантомНант»]]. Шість забитих м'ячів у тому турнірі стали другим найкращим результатом (після голеадора «Аякса»&nbsp;— фіна [[Ярі Літманен]]а), а «стара синьйора» виграла трофей, перемігши у фіналі «[[Аякс (Амстердам)|Аякс»]] у серії післяматчевих пенальті<ref>{{YouTube|id=t615KRrQx8Y|title=22/05/1996 - Champions League - Juventus-Ajax 1-1 (5-3)}}</ref>. Слідом за Лігою чемпіонів прийшлаприйшов йуспіх перемога нав [[Міжконтинентальний кубок з футболу|Міжконтинентальному кубку]]. Перемога над «[[Рівер Плейт]]» у [[Токіо]] зробила «Стару Синьйору» найсильнішим клубом на планеті<ref>{{Cite web|url=http://www.greatfootball.com.ua/worldcup/fin-cupT96.php|publisher=greatfootball.com.ua|archiveurl=http://www.greatfootball.com.ua/worldcup/fin-cupT96.php|title=Межконтинентальный кубок 1996|archivedate=2012-10-7|lang=рос.}}</ref>, а Дель П'єро&nbsp;— володарем «Призу Тойоти» як найціннішого гравця того матчу<ref name="Toyota">{{Cite web|url=http://www.greatfootball.com.ua/worldcup/tcup_p.php|archiveurl=http://www.greatfootball.com.ua/worldcup/tcup_p.php|publisher=greatfootball.com.ua|title=Обладатели приза Тойоты|archivedate=2012-10-7|lang=рос.}}</ref>. Блискуче провели туринці ігри за [[Суперкубок Європи]] з французьким [[ПСЖ]]&nbsp;— впевнені перемоги 6:1 і 3:1 (у другій грі 2 м'ячі на рахунку Алессандро Дель Пєро). У цей час до нападника «старої синьйори» вже причепилося прізвисько «Пінтуріккіо» ({{lang-it|pinturicchio}}), яке з італійської означає щось типу ''«живописець»''. Так висловився про Дель П'єро [[Джанні Аньєллі]]&nbsp;— один з керівників «[[Ювентус]]а» та «[[Фіат]]у». Роком пізніше «Пінтуріккіо» був визнанийвизнали найкращим гравцем Італії. Також він був номінований на премію «[[Золотий м'яч]]»<ref>{{Cite web|url=http://www.sports.ru/tribuna/blogs/italyseiea/188905.html|title=20 фактов о Дель Пьеро|publisher=sports.ru|author=В. Ковалёв|archiveurl=http://www.sports.ru/tribuna/blogs/italyseiea/188905.html|archivedate=2012-09-30|lang=рос.}}</ref>. За підсумками [[1995]] року журналісти європейських футбольних видань поставили Алекса на 4 місце в класифікації цієї престижної нагороди. Таке саме визнання прийшло до італійця й [[1996]] року&nbsp;— теж 4 місце.
 
У 1996 році до «[[Ювентус]]а» перейшов талановитий француз [[Зінедін Зідан]], який разом з Дель П'єро діяв у ранзі перехідної ланки між серединою поля і нападом. У нападі виступав [[Крістіан Вієрі]]. Але Вієрі влітку [[1997]] року віддали до [[Атлетіко (Мадрид)|«Атлетіко» (Мадрид)]], а головні сподівання покладали на найкращого голеадора «Аталанти» (24 голи в [[Серія A 1996-97|чемпіонаті 1996/97]]) [[Філіппо Індзагі]].
 
У листопаді 1996 року Алессандро допоміг «Ювентусу» пройти вдо 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, забивши м'яч у ворота «[[Манчестер Юнайтед]]»<ref>{{Cite web|url=http://www.transfermarkt.co.uk/en/manchester-united-juventus-turin/index/spielbericht_990516.html|title=Man Utd - Juventus|publisher=transfermarkt.co.uk|accessdate=2013-05-25|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Gt6WBJjn|archivedate=2013-05-26|lang=англ.}}</ref>. 23 лютого 1997 року в матчі проти [[Фіорентіна|«Фіорентіни»]] забив 50-й м'яч за «Юве»<ref>{{cite web|url=http://ricerca.repubblica.it/repubblica/archivio/repubblica/1997/02/24/jugovic-si-kanchelskis-no.html?ref=search|publisher=repubblica.it|title=JUGOVIC SI', KANCHELSKIS NO|accessdate=2013-06-12|date=1997-02-24|author=gm|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HJndCDs8|archivedate=2013-06-12|lang=італ.}}</ref>. Також він виграв Суперкубок УЄФА, забивши в другому матчі 2 м'ячі. Він ледь вдруге не тріумфував у Лізі чемпіонів, але «Юве» зазнав поразки від дортмундської [[Боруссія (Дортмунд)|«Боруссії»]]. У чемпіонаті став володарем Скудетто<ref>{{Cite web|publisher=wildstat.ru|url=http://wildstat.ru/p/2201/ch/ITA_1_1996_1997|title=Чемпионат Италии 1996/97 Серия A|lang=рос.}}</ref> та найкращим бомбардиром команди.
 
Розпочав [[Італійська Серія A 1996–1997|сезон 1996/97]] років з гола у ворота «[[Феєнорд]]а» в Лізі чемпіонів, цим він побив рекорд [[Паоло Россі]] (11 голів) і наблизився до рекорду [[Мішель Платіні|Мішеля Платіні]]<ref>{{cite web|url=http://ricerca.repubblica.it/repubblica/archivio/repubblica/1997/09/18/del-piero-inzaghi-festa-juve.html?ref=search|publisher=repubblica.it|title=DEL PIERO - INZAGHI, FESTA JUVE|accessdate=2013-05-27|date=1997-09-18|lang=італ.|author=Maurizio Crosetti|archiveurl=https://www.webcitation.org/6GwHAvkD9|archivedate=2013-05-28}}</ref>; 21 вересня в матчі проти «Брешії» забив перший м'яч у чемпіонаті<ref>{{Cite web|url=http://ricerca.repubblica.it/repubblica/archivio/repubblica/1997/09/22/la-juve-sempre-spettacolo-il-brescia.html?ref=search|title=LA JUVE E' SEMPRE SPETTACOLO IL BRESCIA RESISTE SOLO 7 MINUTI|author=Maurizio Crosetti|date=1997-09-22|accessdate=2013-06-09|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HFakqvqH|archivedate=2013-06-09|lang=італ.}}</ref>; 1 жовтня 1997 в матчі проти «Манчестер Юнайтед» став автором найшвидшого голу в історії Ліги чемпіонів, забивши вже на 20-й секунді<ref>{{cite web|url=http://www.rsssf.com/ec/ec199798.html|publisher=rsssf.com|title=European Competitions 1997-98|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ERgH33Qw|archivedate=2013-02-15|lang=англ.}}</ref>. Він був одним з шести гравців «Ювентуса», яких номінували на премію «Золотий м'яч». У третьому раунді кубку Італії проти «Лечче» забив перший м'яч у турнірі, гра закінчилася з рахунком 2:0; 6 грудня забив два м'ячі в поєдинку проти «Лаціо»; 21 грудня оформив хет-трик, забивши «Емполі»<ref>{{Cite web|url=http://www.myjuve.it/stagione-1997-98-juventus/campionato_serie_a-juventus-empoli-5-2-3204.aspx|title=Juventus 5 - 2 Empoli|publisher=myjuve.it|date=21 грудня 1997 року|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BcQUd3kL|archivedate=2012-10-23|lang=італ.}}</ref>; у матчі проти «Мілана», 28 березня, забив двічі<ref>{{Cite web|url=http://www.myjuve.it/stagione-1997-98-juventus/campionato_serie_a-juventus-milan-4-1-3224.aspx|title=Juventus 4-1 Milan|publisher=myjuve.it|date=28.03.1998|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BcQVUmxB|archivedate=2012-10-23|lang=італ.}}</ref>; 1 квітня 1998 року, у матчі проти [[Монако (футбольний клуб)|«Монако»]] оформив хет-трик, який дозволив йому побити рекорд Мішеля Платіні за кількістю м'ячів у Лізі чемпіонів, це зробило його найкращим бомбардиром «Ювентуса» в даному турнірі<ref>{{Cite web|url=http://www2.raisport.rai.it/news/rubriche/coppe978/199804/01/3522a0fb0279e/|title=Juventus 4-1 Monaco|publisher=raisport.rai.it|date=1 квітня 1998 року|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BcQWJBU9|archivedate=2012-10-23|lang=італ.}}</ref>. Він забив 5 м'ячів на груповому етапі і ще 5 у раунді плей-оф<ref>{{cite web|url=http://ru.uefa.com/uefachampionsleague/season=1997/clubs/club=50139/matches/index.html|title=Матчи Ювентуса в Лиге Чемпионов 1997/1998|publisher=uefa.com|archiveurl=http://ru.uefa.com/uefachampionsleague/season=1997/clubs/club=50139/matches/index.html|archivedate=2012-11-22|lang=рос.}}</ref>. Допоміг «Юве» потрапити до третього поспіль фіналу. Але напередодні поєдинку Дель П'єро отримав травму. 24 квітня, у матчі проти «Інтера» забив вирішальний м'яч, який приніс команді титул чемпіона<ref>{{cite web|url=http://www.repubblica.it/online/speciale/domenica/agnelli/agnelli.html|publisher=repubblica.it|title=Agnelli sgrida Del Piero|accessdate=2013-05-27|date=1998-04-24|lang=італ.|author=Emanuele Gamba|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Gvj2DSvk|archivedate=2013-05-27}}</ref>. За сезон забив 21 м'яч у Серії А, 10&nbsp;— у Лізі чемпіонів та 1&nbsp;— у Кубку Італії. Уже третій рік поспіль був включений ESM у команду року і був визнаний найкращим футболістом Італії<ref>{{cite web|url=http://www2.raisport.rai.it/news/sport/calcio/199809/22/3607ef0f06e63/|publisher=raisport.rai.it|title=La notte degli Oscar|accessdate=18 серпня 2009 року|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BcQWxZwl|archivedate=2012-10-23|lang=італ.}}</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Алессандро_Дель_П%27єро