Відкрити головне меню

Зміни

→‎Вимова: уточнення
А архаїчній грецькій літера вимовлялася як [[Огублений голосний заднього ряду високого підняття|[u]]]. У класичну добу її звучання змінилося до [[Огублений голосний переднього ряду високого підняття|[y]]] (як французьке ''u'' чи німецьке ''ü''), припускають, що таким її фонетичне значення залишалося принаймні до 1030&nbsp;р. н.&nbsp;е.<ref>F. Lauritzen, Michael the Grammarian's irony about Hypsilon. A step towards reconstructing Byzantine pronunciation. ''Byzantinoslavica'', 67 (2009)</ref>. У [[новогрецька мова|новогрецькій мові]] її звучання може бути різним: після голосних і на початку слова вона читається як [[Неогублений голосний переднього ряду високого підняття|[i]]], у складі [[дифтонг]]ів (після {{lang-el2|[[альфа (літера)|α]]}} і {{lang-el2|[[епсилон|ε]]}})&nbsp;— як [f] чи [v]. У [[давньогрецька мова|давньогрецькій]] існувало розрізнення вимови за ознакою «довгота-короткість», але в сучасній мові ця різниця відсутня.
У класичній грецькій «іпсилон» на початку слова завжди вимовлявся з «грубим» [[придих]]ом (для передачі якоїякого використовувалася [[дасія]]). За походженням цей придих був індоєвропейським [[сибілянтсибілянти|сибілянтом]]ом, що помітно порівнянням з лексикою [[індоєвропейські мови|споріднених мов]]: пор. {{lang-el|ὑπέρ}}&nbsp;— {{lang-la|super-}} («над-»); {{lang-el|ὑπό}}&nbsp;— {{lang-la|sub-}} («під-»); {{lang-el|ύπνος}}&nbsp;— {{lang-x-slav|*sъnъ < *sъpnъ < *sŭpnŭs}} («сон»).
 
У латинській транслітерації грецьких слів придих передавався за допомогою літери '''[[H (латиниця)|h]]''' ({{lang-el2|ὑδρο-}}&nbsp;— ''hydro-'', {{lang-el2|ὑπέρ-}}&nbsp;— ''hyper-'', {{lang-el2|ὑπό-}}&nbsp;— ''hypo-'', {{lang-el2|ύπνος}}&nbsp;— ''hypnos'').