Філіппіни: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Економіка: уточнення
Рядок 147:
{{main|Економіка Філіппін|Корисні копалини Філіппін|Гірнича промисловість Філіппін|Історія освоєння мінеральних ресурсів Філіппін}}
 
Філіппіни — аграрно-індустріальна країна. [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]] у 2007 р. становив 300,1 млрд [[Долар Сполучених Штатів Америки|доларів США]], річний темп зростання — 7,3 %. ВВП на душу населення — 3200 [[доларДолар США|доларів США]]. Важливі місця в економіці посідають металургійна, машинобудівна, текстильна, швейна, фармацевтична, хімічна, деревообробна, харчова, радіоелектронна, нафтопереробна, рибна галузі промисловості. Головний вид транспорту — морський. Є також автомобільний, фрагментарно — залізничний види транспорту. Головні морські порти — [[Маніла]], [[Себу (місто)|Себу]], [[Ілоіло]], [[Замбоанга]], [[Батангас]], [[Тобако]], [[Легаспі (місто)|Легаспі]], [[Давао]].
 
До початку Другої світової війни в основі економіки Філіппін лежали виробництво і експорт вузького асортименту сировинних товарів, як правило, продуктів сільського господарства і лісоматеріалів. Обробної промисловості (крім цукрової) практично не існувало. Експорт прямував переважно до [[США]], звідки надходила основна частина необхідних промислових виробів. Після здобуття Філіппінами незалежності місцева обробна індустрія отримала стимули для розвитку, і тепер її частка в національному прибутку вища, ніж у сільського господарства. Приблизно 3/4 всього експорту становлять нетрадиційні види товарів. Як і раніше, характерна непропорційно висока концентрація сучасних видів виробництв і населення в нечисленних центрах, переважно в [[Маніла|Манілі]] і її околицях.