Відкрити головне меню

Зміни

м
Відкинуто редагування 94.244.189.71 (обговорення) до зробленого Bot Gluck
 
== Життєпис ==
Народився 2 лютого [[1812]] року на [[хутір|хуторі]] Убіжище [[Пирятинський повіт|Пирятинського повіту]] на [[Полтавська губернія|Полтавщині]] (тепер село [[Мар'янівка (Гребінківський район)|Мар'янівка]] [[Гребінківський район|Гребінківського району]]) в сім'ї відставного штаб-ротмістра [[Гребінка Павло Іванович|Павла Івановича Гребінки]] та його другої дружини Надії Іванівни Чайковської.
Євгена
 
Початкову освіту здобув у домашніх умовах. У [[1825]]–[[1831]] роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. У гімназії почав писати вірші. [[1827]] року написав драматичний твір для самодіяльного театру «''В чужие сани не садись''». [[1829]] року почав працювати над перекладом на українську мову поеми [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіна]] [[Полтава (поема)|«Полтава»]]. Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів [[Гоголь Микола Васильович|М.Гоголя]], [[Кукольник Нестор Васильович|Н.Кукольника]], [[Прокопович Микола Якович|М.Прокоповича]], [[Гребінка|Г.Гребінки]]. [[1831]] року закінчив гімназію. Того ж 1831 року на сторінках «[[Український альманах|Украинского альманаха]]» в Харкові під псевдонімом Е. Гребенкин побачив світ його перший друкований твір — вірш {{lang-ru|«Рогдаев пир» («Рогдай сидел между друзей…»)}}.
У вересні [[1831]] року повітове дворянство відрядило Гребінку у званні обер-офіцера у 8-й резервний Малоросійський полк, сформований для придушення польського повстання, але полк з [[Пирятин]]а не вийшов, і у вересні, після поразки повстанців у [[Варшава|Варшаві]], Гребінка вийшов у відставку.
 
1834 року Гребінка переїхав до [[Петербург]]а, депрацював восеничиновником, а з 1838 року став викладати російську словесність у військових училищах. Восени вийшла його збірка байок «''Малороссийские приказки''», працюєдо унеї комісіївходили духовнихпереважно училищбайки, а також кілька ліричних віршів, які вже були виразно романтичні за стилем. [[1836]] року вийшов переклад поеми [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіна]] «''Полтава''» українською мовою. Поруч із творами рідною мовою Гребінка багато пише російською. Це була єдина можливість утвердитися в петербурзькому літературному середовищі. Романтичні вірші поета відразу набули неабиякого розголосу. Його "Очи черные..." та "Помню, я еще молодушкой была..." стали російськими народними романсами.
 
У червні 1835 року [[Сошенко Іван Максимович|Іван Сошенко]] познайомив Гребінку з [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасом Шевченком]].
[[Файл:Гребінка Євген2.jpg|міні|180пкс|Євген Гребінка, гравюра за портретом]]
 
Українське суспільство у 1820—1830-х роках, коли зростав талант Євгена Гребінки, розвивалося в умовах загострення суспільно-політичних відносин, зростання ліберальних і радикальних настроїв. ЄвгенавійниПісля наполеонівської війни 1812 року, коли багато громадян Росії та України ознайомилися з життям Європи й порівняли його зі своїм середньовічним кріпацтвом, почали виникати таємні політичні товариства, з яких 14 грудня 1825 року виросло декабристське повстання в Петербурзі. 28 грудня це повстання відбулося в [[Україна|Україні]], під Васильковом, де збунтувався піхотний полк, загітований декабристами. Новий спалах національної самосвідомості після придушення декабристського руху відбувся під час польського повстання 18351831 року, яке знайшло жвавий відгук у середовищі радикально настроєного українського громадянства. Прояви українського національного відродження, зініційовані польським визвольним антиросійським рухзастосування радіоактивних ізотопівомрухом, ширилися на [[Лівобережна Україна|Лівобережній Україні]]. Водночас на [[Правобережна Україна|Правобережній Україні]], на колишніх українських землях [[Польща|Польщі]], розвиток національної самосвідомості відбувався під впливом [[Українська школа в польській літературі|української школи польських письменників]], найяскравішими представниками якої були [[Северин Гощинський]], [[Богдан Залеський]], [[Антоній Мальчевський]], [[Юліуш Словацький]], [[Тимко Падура]]. У ті часи починали свою діяльність [[Микола Костомаров]], [[Пантелеймон Куліш]], [[Микола Гулак]], Опанас Маркович. Уже було видано славнозвісний збірник українських пісень Михайла Максимовича. Надзвичайною популярністю користувалася «Енеїда» [[Іван Котляревський|Івана Котляревського]], яка започаткувала нову українську літературу, писану живою народною мовою. Ці прояви національного відродження в часи царювання [[Микола I (російський імператор)|Миколи І]] викликали непримиренну ворожість. Царизм в усіх проявах національного життя вбачав сепаратизм і вживав заходів щодо остаточної асиміляції українських провінцій.
 
[[Файл:Hrebinka Yevhen.jpg|міні||230пкс|Можливий [[Портрет Є. П. Гребінки роботи Тараса Шевченка|портрет Євгена Гребінки]], художник [[Тарас Шевченко]].]]
</div>
 
У своїх байках, коротких мініатюрах, побудованих, як у драматичних творах, на протиставленні й зіткненні характерів, добра і зла, Гребінка досяг простоти й легкості стилю, влучності характеристики персонажів, завдяки чому його твори стали явищем в українській літературі того часу. Євген Гребінка успішно виступав і як прозаїк, автор історичних повістей, нарисів та роману «Чайковський», присвяченого подіям визвольної війни 1648—1654 років. Цей роман Іван Франко називав улюбленим твором галицько-руської молоді 1860—1870-х років. Створено його на основі родинних переказів, оскільки мати Гребінки походила з роду Чайковських. У «Чайковському» Гребінка, продовжуючи лінію М.Гоголя, творами якого тоді зачитувалися Росія й Україна, створив широке епічне полотно, зобразив суворе життя козаків, їхню мужність і вірність у дружбі. Гребінка звертався й до так званих злободенних тем, дуже гостро вирішуючи тему маленької людини у жорстокому суспільстві. Недарма його роман «Доктор» майже через півстоліття після смерті Гребінки А.Чехов називав серед найкращих творів тогочасної літератури, гідних для перевидання й народного читання. Велику популярність у другій половині XIX століття мали також повісті Гребінки «Приключения синей ассигнации» та «Кулик», в яких він у традиціях гоголівських творів показав жорстоку владу грошей у тогочасному суспільстві. Окремою, а, може, з сьогоднішнього погляду, найяскравішою гранню творчості Гребінки є його лірична поезія українською та російською мовами. Найкращі з -поміж українських поетичних мініатюр&nbsp;— «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить») стала народною піснею. А російський романс на слова Гребінки «Очи черные, очи страстные» приніс Гребінці ще й світову славу. В історії української культури Гребінка залишився навічно ще й як щирий учасник у вирішенні Шевченкової долі, коли брав участь у викупленні його з кріпацтва та допоміг видати «[[Кобзар (збірка)|Кобзар]]» 1840 року.
 
== Твори ==
[[Файл:Grebinka Zapysky studenta.pdf|міні|100пкс|«Записки студента; Путевые записки зайца». повний текст  (Спб., 1900)]]
[[Файл:Пам'ятник Євгену Гребінці в місті Гребінці на Полтавщині.jpg|міні|200пкс|[[Пам'ятник Євгену Гребінці (Гребінка)|Пам'ятник Євгену Гребінці]] в місті [[Гребінка|Гребінці]]]]
* Будяк та коноплиночка
* Ведмежий суд