Оточення: відмінності між версіями

'''Ото́чення''' — ізоляція частини сил (декількох [[підрозділ]]ів, [[Частина військова|частин]], [[Військове з'єднання|з'єднань]] тощо) [[противник]]а від сусідніх і розташованих в його [[тил]]у військ з метою знищення або полонення. Оточення досягається [[охоплення]]м [[фланг]]ів і [[Обхід|обходом]] певного угрупуванняугруповання противника з швидким [[наступ]]ом за напрямками, що сходяться, і виходом у його тил.

'''''Оточення''''' найчастіше досягається, коли прорив [[Оборона|оборони]] противника здійснюється на двох або декількох ділянках фронту з розвитком наступу за напрямками, що сходяться. В результаті цього створюється суцільний внутрішній [[фронт]] і зовнішній фронт, що активно діючі, ізолює оточене угрупуванняугруповання від решти військ противника. Оточення може здійснюватися в ході переслідування противника, що відступає, при проведенні [[Контратака|контратак]] і контрударів військ, що обороняються, за напрямками, що сходяться, при діях військ на приморському напрямку, коли противник притиснутий до моря і ізольований від решти своїх військ.

При діях з метою '''оточення''', як правило, створюється перевага над противником в силах і засобах. Інколи, за сприятливих умов, оточення можливе і при рівних силах. Оточене угрупуванняугруповання противника блокується з [[повітря]], а на приморських напрямах і з моря.