Вікіпедія

Дибич-Забалканський Іван Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Shynkar (обговорення | внесок)
102 504 редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{персона}}
'''Іва́н Іва́нович Ди́бич-Забалка́нський''' (Йоган-Карл-Фрідріх-Антін, 12 або 13 (01 чи 02).05.1785 — 09.06(28.05).1831) — [[барон]], [[граф]] (1827), військовий і державний діяч Російської імперії, [[генерал-ад'ютант]] (1818), член [[Державна Рада Російської імперії|Державної ради]] (1823), генерал-фельдмаршал (1829), [[кавалер]] багатьох орденів (у тому числі найвищих російських — [[Орден Святого Георгія (Російська імперія)|св. Георгія]] всіх ступенів, [[Орден Андрія Первозванного|св. апостола Андрія Первозванного]] й [[Орден Олександра Невського (Російська імперія)|Олександра Невського]] з алмазними прикрасами, австрійських — [[Орден Марії-Терезії (Австро-Угорщина)|Марії Терезії]] та Леопольда 1-го кл., прусських — [[Орден Чорного орла|Чорного орла]] та Червоного орла 1-го ст.). Народився в маєтку Грослейпе ([[Сілезія]]). Походив із давнього рицарського роду, син прусського (від 1798 — російського) офіцера Ганса Еренфріда фон Дибича (1737—1822). Початкову освіту здобув удома, від 1797 навчався в Берлінському кадетському корпусі.
 
Рядок 10 ⟶ 11:
1813 — у зарубіжному антинаполеонівському поході, генерал-лейтенант, генерал-квартирмейстер союзних військ. 1814 — один із провідників переможної стратегії негайного просування на Париж. 1815 — нач. штабу 1-ї армії, того ж року взяв шлюб із баронесою Женні фон Торнау (1799—1830), племінницею М.Барклая де Толлі (колиш. фрейліна, 1829 отримала звання статс-дами).
 
== Двадцяті роки [[XIX століття]] ==
1821 перебував з імператором [[Олександр I|Олександром I]] на [[Лайбаський конгрес|Лайбахському конгресі]]. 7 травня(25 квітня) 1823 призначений виконувати обов'язки начальника "«Головного штабу Його Величності"» (за рік офіційно затверджений у цьому званні), відтоді входив до Комітету міністрів і супроводжував царя в усіх поїздках, аж до останнього відвідання Криму та м. [[Таганрог]] (нині місто Ростовської обл., РФ) 1825. Разом із князем Петром Волконським привіз до Санкт-Петербурга із Варшави зречення від престолу цесаревича Костянтина Павловича (Романова). Керував арештами декабристів (див. [[Декабристський рух|Декабристів рух]]). 1826 став [[Генерал від інфантерії|генералом од інфантерії]]. За дорученням імператора [[Микола I (російський імператор)|Миколи I]] 1827 усунув з посади царського намісника на Кавказі [[Єрмолов Олексій Петрович|О.Єрмолова]].
 
Учасник [[Російсько-турецька війна (1828—1829)|російсько-турецької війни 1828–18291828—1829]], розробив план кампанії з орієнтацією на [[Бессарабія|Бессарабію]] як на перспективний театр військових дій. Від 21(09) лютого 1829 – — головнокомандувач 2-ї армії. Після підписання [[Андріанопольський мирний договір 1829|Андріанопольського мирного договору 1829]] удостоєний титулу "«Забалканський"». Того ж року Чернігівський піхотний полк отримав його ім'я як свого шефа: "«полк фельдмаршала графа Дибича-Забалканського"». Від 13(01) грудня наступного року Д. – — головнокомандувач російськими військами, що були спрямовані на придушення [[Польське повстання 1830—1831|польського повстання 1830–18311830—1831]].
 
Помер (за чутками – — отруївся) в с. Клєшево Пултуського повіту [[Царство Польське|Царства Польського]] (нині – — Республіка Польща). Його серце поховане в м. [[Пултуськ]] (Польща), тіло – — в С.-Петербурзі.
 
== Джерела та література ==▼
== Примітки ==
{{reflist}}
 
▲== Джерела та література ==
* ''Усенко П. Г.'' [http://history.org.ua/?termin=Dybych_I Дибич Іван Іванович] // {{ЕІУ|2| }}
[[Категорія:Генерал-ад'ютанти]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дибич-Забалканський_Іван_Іванович