Султан-шах (Хорезмшах): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стиль, правопис |
правопис |
||
Рядок 38:
Для підтвердження правлячого статусу було викликано до [[Кенеургенч|Гурганджа]] старшого брата Султан-шаха — [[Ала ад-Дін Текіш|Текіша]], — що був валі (намісником) в Дженді в часи Іл-Арслана. Проте Текіш відмовився приїхати до Гурганджа, заявивши посильним, що не визнає Султан-шаха хорезмшахом. Тоді Теркен-хатун спрямувала проти Текіша війська, але той втік до [[каракитаї]]в, яким пообіцяв знову сплачувати щорічну данину. У відповідь отримав військо, з яким рушив на Гургандж.
Коли Текіш наблизилися до Гурганджа, Султан-шах і його мати, не прийнявши бою, втекли з Хорезма до Хорасану під захист Муайїд Ай-Аби, еміра Нішапура. Останній вирішив підтримати султан-шаха, сподіваючись розширити свої володіння та вплив у [[Держава Хорезмшахів|Державі Хорезмшахів]]. У липні 1174 року у битві при Супурлі (
Султан-шах відступив до Нішапура, де еміром став син Ай-Аби — Абу-Бакр Туган-шах. Втім не отриимавши тут значної допомоги, 1175 року перебрався до Гуру, де з шаною був прийнятий султаном [[Гійас уд-Дін Абу-л-Фатх Мухаммад ібн Саамі I, султан Абул-Фатех|Гуяс-аддіном Абул-Фатіхом]], володарем Гуру.
Рядок 59:
== Джерела ==
* Буниятов З. М.
* Biran, Michael. The Empire of the Qara Khitai in Eurasian History: Between China and the Islamic World. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 2005.
| |||