Вільгельм Густлофф (судно): відмінності між версіями

Реакція на потоплення «Вільгельма Густлоффа» на момент трагедії була дещо стриманою. Німці не розголошували масштаби втрат, аби не пригнічувати і не підривати моральний стан населення ще сильніше. Однак після закінчення війни в свідомості багатьох німців одночасне вбивство стількох мирних людей і особливо тисяч дітей на борту «Вільгельма Густлоффа» залишилося раною, яку не загоїв навіть час. РазомПоряд з бомбардуванням [[Дрезден]]а ця трагедія залишається однією з найгіршихнайтрагічніших наслідківвтрат Другої світової Війни для німецького народу. З чотирьох капітанів, які врятувалися після загибелі судна, наймолодший — Колер, не витримавши почуття провини за трагедію «Вільгельма Густлоффа», невдовзі після війни покінчив життя [[самогубство]]м.

У радянських джерелах ця подія отримала назву «Атаки століття»&nbsp;— Олександр Марінеско, що був звільнений за пияцтво з флоту та пройшов навіть [[ГУЛАГ]], перед самим розпадом [[СРСР]] посмертно отримав звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]]. Йому спорудили пам'ятники в [[Калінінград]]і, в [[Кронштадт]]і, та в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], і він вважається радянським підводником №&nbsp;1. Зараз у [[Росія|російському]] суспільстві події, пов'язані з потопленням «Вільгельма Густлоффа», починають висвітлювати без колишніх ідеологічних упереджень. В [[1991]]&nbsp;р. один з вцілілих пасажирів судна ХайнцГайнц ШенШьон, який зробив багато досліджень з історії «Вільгельма Густлоффа», зустрівся з колишнім торпедистом С-13 Володимиром Курочкіним. За зізнанням ветерана, дізнавшисьвідколи він дізнався про справжні події на борту потонулогопотопленого судна, йому ще довгопостійно снилися гинучі жінки і діти в крижаній воді Балтійського моря. «''Погана це справа&nbsp;— війна. Один у одного стріляти, жінок і дітей вбивати&nbsp;— що може бути гірше. Навчитися б всім людям жити без пролиття крові.''..»,&nbsp;— сказав на прощання ШенуШьону радянський ветеран.<ref>Андрей Евдокимов. ''Александр Маринеско: атака века''. Газета «Новый Петербургъ» n№ 6 (717), 17.02.2005 г. [http://web.archive.org/web/20070225020223/http://star-v.narod.ru/facts/newspb/06_1_2005.htm]{{ref-ru}}</ref>