Нестеровська Галина Андріївна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ezhinka (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Галина Андріївна Нестеровська''' ([[28 грудня]] [[1912]], [[Кам'янка-Костянтинівка]] на [[Катеринославщина|Катеринославщині]]
== Біографія ==
Ім'я художниці Галини Андріївни Нестеровської добре відоме численним глядачам і шанувальникам українського радянського театру і кіно. В її творах точність і вишуканість малюнку завжди сполучається з тонкою лірикою, реалістичною проникливістю образів. Графічні і станкові роботи, ескізи для кіно і театру художниці ніби сповнені дзвінкими фарбами природи, серед якої вона провела дитячі роки, коли вперше почала малювати.
Народилась Г. Нестеровська в селі Кам'янка-Костянтинівська на [[Катеринославщина|Катеринославщині]] [[28 грудня]] [[1912]] року в родині сільського лікаря. Дитяче захоплення малюванням переросло в покликання і після закінчення сільської школи майбутня художниця приїздить до [[Одеса|Одеси]], де навчається спочатку в технікумі, а потім в художньому інституті у талановитого театрального художника
Творчий гарт художниці особливо зміцнився в дальші роки, коли в
Закінчила [[Харківський художній інститут]] ([[1937]]).
Рядок 15:
Оголошений Київським театром ім. Л. Українки у 1947 році конкурс на оформлення вистави за п'єсою [[П'єр Бомарше|П. Бомарше]] «[[Весілля Фігаро (п'єса)|Весілля Фігаро]]» приніс художниці першу премію, визнання і успіх у глядача, якого полонила вдумлива і надзвичайно тонка характеристика персонажів безсмертної комедії. Художниця як повноправний співавтор-постановник режисувала сценографію в єдиному руслі естетичної цілісності вистави. Здатність зробити певний динамічний акцент, переінтонувати живописно сюжетні та жанрові особливості вистави, властиві сценографічному почерку художниці, яскраво проявилась у цій постановці. Декорації «Весілля Фігаро» отримали весняну прозорість, немовби насичених сонячними променями фарб, що лірично контрастують безлічі комічних ситуацій п'єси П. Бомарше. Декорації вистави були наповнені життєствердним емоційним тонусом і пропонували глядачеві не конкретно-історичну реставрацію місця дії — замок графа Альмавіви або типовий інтер'єр палацу XVIII століття,— а його образноузагальнюючу характеристику, де фрагменти і окремі деталі оформлення несли повноваге метафоричне і алегоричне навантаження. В наступні роки на сцені театру ім. Л. Українки з'являються інші роботи, серед яких високої громадської оцінки здобули вистави «[[Під Золотим орлом]]» Я. Галана, «[[Казка про правду]]» М. Алігер, «[[Сміх та сльози]]» С. Михалкова.
Новою сторінкою в творчості художниці стала робота в кіно. Мільйонна аудиторія цього найпопулярнішого виду мистецтва змогла відкрити для себе талант митця в таких фільмах як «[[У мирні дні]]» ([[1950]]), «[[Доля Марини (фільм)|Доля Марини]]» ([[1953]]), «[[Педагогічна поема (фільм)|Педагогічна поема]]» (1955) за А. Макаренком, «[[Над Черемошем]]» ([[1955]]) за М. Стельмахом, «[[Дівчина з маяка]]» ([[1957]]), «Сашко», «[[Чарівна ніч]]» ([[1958]]), «[[Його покоління]]» ([[1959]]), «[[Люди моєї долини]]» ([[1960]]), «[[Дума про Британку]]», «[[Між добрими людьми]]» ([[1962]]), «[[Над нами Південний Хрест]]» ([[1964]]), «[[День ангела (фільм, 1968)|День ангела]]» (1968) та ін. Нелегко давалось, але принесло творчий успіх художниці, освоєння складної специфіки кінодекораційного мистецтва, яке в Україні робило перші професійні кроки. Більш великий масштаб, порівнюючи з театром, відповідальність перед вимогливим глядачем іноді примушували художницю робити безліч варіантів ескізів і начерків, щоб знайти одне-єдине вірне вирішення кожного кадру, епізоду.
Не припиняла художниця в ці роки і роботу в театрі. На сцені Львівського оперного театру в 1956 році з'являється цікаве своєрідним прочитанням музики П. Чайковського до опери «[[Черевички]]» сценографічне рішення, де інтонаційна сфера музичної вистави безпосередньо впливала своєю соковитою і рельєфною, м'якою і ліричною народно-пісенною мелодикою на колористику, загальний композиційний задум декорацій.
Рядок 23:
Утвердженням реалістичних принципів у роботі на ниві музичного театру є серія декораційних робіт художниці до геніального твору П. Чайковського, однією з вершин його творчості, опери «[[Пікова дама (опера)|Пікова дама]]». В ескізах до опери, виконаних у 1964 році, відчутне прагнення до живописної драматизації, якому сприяє і зібраний, майже монохромний колорит і лаконічний, одночасно поетично-багатомовний малюнок.
Новаторське втілення задуму художниці характерно позначилось на всіх ескізах до «Пікової дами», що пронизані від дії до дії, від картини до картини зосереджено-драматичним звучанням, образотворчим відчуттям характеру трагедійності музики П.
3 останніх робіт Г. Нестеровської визначним вкладом в українське радянське театрально-декораційне мистецтво стало оформлення у 1971 році екранізації твору [[Леся Українка|Лесі Українки]] «[[Камінний господар (фільм)|Кам'яний господар]]». В ескізах костюмів Донни Анни і Дон Жуана, Доньї Соль і Мерседес відбилось притаманне художниці філософське поглиблення в кожний образ, створення цілісності всього художнього задуму в окремих начерках персонажів.
| |||