Річард Невілл, граф Ворік: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стиль
стиль
Рядок 41:
 
=== Молоді роки ===
Походив зі знатної та впливової родини північної Англії  — Невілів. Стосунки з іншими знатними родинами цієї частини Англійського королівства обумовили політичну долю Річарда Невіла. Його родина розглядалася королями як противага могутньому роду Персі, графів Нортумберленд. В залежності від того, кого підтримували Персі, ворогами тих ставали Невілли.
 
Річард Невіл був сином Річарда Невілла, графа Салісбері, та Аліси Монтегю. У 1434 році був заручений з Ганною Бошам, спадкоємицею графства Невіл, Бошам, володінь Деспенсер. 22 квітня 1445 року стає лицарем під час коронації Маргарити Анжуйської, дружини [[Генріх VI (король Англії)|Генріха VI]]. У 1448—1449 роках набув належний військовий досвід, беручи участь у боротьбі з кланами південної Шотландії. У 1449 році помер батько дружини й розпочалася суперечка Річарда з Генрі Бофором, герцогом Сомерсетом за спадщину Деспенсерів. Втім Невілл розраховував на підтримку короля з огляду важливого становища своєї родини на півночі Англії. Тому 1452 році разом із батьком допоміг Генріху VI придушити заколот [[Річард, 3-й герцог Йоркський|Річарда Йоркського]].
Рядок 54:
Річард Невілл залишався на цій посаді до 1459 року. В цей час він також займався охороною південного узбережжя Англії від ворожіх флотів Кастилії та Ганзи. Також встановлює гарні стосунки з [[Карл VII (король Франції)|Карлом VII Валуа]] та [[Філіп III Добрий|Філліппом III Бургундським]].
 
Цього ж року висадився у Англії та рушив до [[Шропшир]]у на зустріч з батьком, проте більшість солдат Невілла на чолі з Ендрю Тролопом перейшлоперейшла на бік короля. Тому Річард Невілл разом батьком вимушенвимушений був тікати до Кале. Спроба Ланкастерів на чолі ізз Генрі Сомерсетом захопити Кале була відбита.
 
У 1460 році Річард Невілл зустрівся з Річардом Йоркським в Ірландії, де було сплановано військовий похід проти Ланкастерів. Цього ж року Невілл висадився в Англії й 10 липня завдав поразки королівським військам при Нортгемптоні. Далі Невілл рушив на південь й легко захопив Лондон. Завдяки саме його пропаганді більшість міст південної Англії підтримало Йорків, а парламент прийнявухвалив рішення про наділеннянаділити Річарда Йоркського званням спадкоємця трону (31 жовтня).
 
Проте цього ж року Йорки зазнали поразки при Векфілді, де загинув Річард Йоркський, а батька Невілла було страчено (30 грудня). З цього моменту Річард стає черговим графом Салісбері. Але 17 лютого 1461 року самого Річарда Невілла було розбито королівськими військами у Другій битві при Сен-Олбансі. Проте Річард зміг втекти та з'єднатися з [[Едуард IV|Едуардом Йоркським]], який розбив Ланкастерів при [[Битва під Мортімерс Кросс|Мортимер Кросс]]. Саме вплив та авторитет Невілла сприяв тому, що 4 березня 1461 року Едуарда було оголошено новим королем. А вже 29 березня відбулася велика битва [[Битва під Таутоном|при Таутоні]], в якій активну участь брав Невілл. Йорки завдали нищівної поразки Ланкастерам.
 
За заслуги перед своєю родиною [[Едуард IV|Едуард IV Йорк]] повернув Невілл посаду капітана Кале, зробив його адміралом Англії та управителем герцогства Ланкастер. У 1461–14631461—1463 Річард Невілл придушив останній опір на півночі країни, змусивши [[Яків III (король Шотландії)|Якова III]] короля [[Шотландія|Шотландії]], який підтримував Ланкастерів, укласти мирну угоду.
 
==== Прихильник Ланкастерів ====
Але вже у 1464 році починаються протиріччя з королем. Невілл вважав себе фактичним володарем країни, адже його родичі займали значну кількість міст у парламенті, він мав потужні війська, саме йому Едуард IV мав завдячувати короною. Тому Невілл гадав, що може особисто вирішувати питання внутрішньої та зовнішньої політики. З огляду на це він вів перемовини щодо шлюбу короля з родичкою короля [[Людовик XI (король Франції)|Людовика XI]]  — Боною Савойською. В той час, коли Невілл перебував у Франції, король одружився з [[Єлизавета Вудвіл|Єлизаветою Вудвіл]]. Цей вчинок короля викликав невдоволення Невілла, проте він ще зберігав вірність монарху. У 1465 році саме Річард Невілл захопив [[Генріх VI (король Англії)|Генріха VI Ланкастера]] й доправив того у Тауер.
 
Разом з тим стосунки з Едуардом IV погіршувалися, чому також сприяли родичі дружини короля. У 1467 році укладає союз з Джорджем, герцогом Кларенсом, братом короля. Зрештою Річард Невілл організував заколот у своїх володіннях на півночі й 26 липня 1469 року розбив королівські війська біля Еджкот-Мура. Едуард IV Йорк втік до Нідерландів, а Невілл оголосив королем [[Генріх VI (король Англії)|Генріха VI Ланкастера]]. Невілл отримав звання заступник короля й фактично став правити Англією. На цій посаді уклав союз з Францією. У свою чергу для послаблення свого ворога  — французького короля  — [[Карл Сміливий]], герцог [[Бургундія|Бургундії]], надав війська Едуарду IV, з якими той повернувся до Англії. 14 квітня 1471 року відбулася вирішальна битва між військами Річарда Невілла та Едуарда IV [[Битва під Барнетом|при Барнеті]], в якій перший зазнав поразки й загинув. Його труп 4 дні пролежав на паперті собору Святого Павла у [[Лондон]]і, щоб усі переконалися у загибелі цієї людини.
 
== Родина ==
Дружина  — Ганна де Бошам (1426–14921426—1492), графиня Ворік.
 
Діти:
* Ізабела (1451–14761451—1476), дружина [[Джордж Плантагенет, 1-й герцог Кларенс|Джорджа]], герцога Кларенса
* Ганна (1456–14851456—1485), дружина [[Річард III (король Англії)|Річарда III Йорка]], короля Англії
 
== Джерела ==
* Pollard, A.J. (2007). Warwick the Kingmaker. London: Hambledon. ISBN 978-1-84725-182-4.
* Dieter Berg: Die Anjou-Plantagenets: Die englischen Könige im Europa des Mittelalters (1100–15001100—1500). Kohlhammer, 2003, ISBN 3-17-014488-X, S. 199
 
{{commons|Category:Richard Neville, 16th Earl of Warwick|Річард Невілл, граф Ворік}}