Коад'ютор: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок) |
G.Tuono (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 7:
У східних патріарших та верховноархієпископських католицьких Церквах [[патріарх]] або [[верховний архієпископ]] за згодою [[Синод]]у Єпископів своєї Церкви може призначити єпископа-коад'ютора для єпархії, яка перебуває у межах території цієї Церкви. В усіх інших випадках єпископа-коад'ютора призначає Апостольський Престол.
Конкретний обсяг прав і обов'язків єпископа-коад'ютора визначається, з одного боку, положеннями загального церковного права ([[Кодекс Канонічного Права|Кодексом Канонічного Права]], канони
З моменту, коли єпископська кафедра стає вакантною (у випадку смерті, зречення, перенесення єпархіального єпископа на інший престол), єпископ-коад'ютор стає правлячим єпископом тієї єпархії, в яку був призначений.
Рядок 13:
Перед реформою канонічного права Католицької Церкви ([[1983]] р. для Римо-Католицької Церкви, [[1990]] р. для Східних Католицьких Церков) єпископи-коад'ютори були двох типів: з правом успадкування єпископського права і без такого права. Останні призначалися переважно у дуже великих єпархіях та або щоб відзначити якогось конкретного єпископа-помічника. У сучасному церковному праві всі єпископи-коад'ютори мають право автоматичного успадкування єпископської кафедри.
На даний час ([[2007]]
У деяких католицьких клерикальних чернечих орденах (наприклад, [[єзуїти]]) коад'юторами називають також ченців-несвящеників.
|