Угорська революція (1848—1849): відмінності між версіями

До середини [[XIX століття]] система абсолютизму, яку було встановлено ще у період [[Наполеонівські війни|Наполеонівських війн]] в [[Угорське королівство|Угорському королівстві]], не стала відповідати вимогам часу та інтересам основних соціальних груп країни. Уряд Австрійської імперії не бажав йти на жодні реформи в адміністративній чи політичній сферах, консервуючи застарілі бюрократичну систему та феодальні порядки. Громадське життя Угорщини перебувало під цілковитим контролем з боку [[Відень|Відня]], [[цензура]] та поліцейські переслідування опозиції стали нормою. Угорське королівство було практично позбавлено самостійності в рамках Австрійської імперії, тривалий час Державні збори Угорського королівства взагалі не скликались, державною мовою лишалась [[латина]]. Угорці не мали можливості вчиняти вплив на політику всередині своєї країни й були змушені задовольнятись лише обмеженими формами місцевого самоврядування на рівні [[комітат]]ів. Митно-тарифна система імперії була встановлена в інтересах австрійської промисловості та перетворювала Угорське королівство на постачальника сировини для підприємств [[Австрія|Австрії]] та [[Чехія|Чехії]], що бурхливо розвивались. Селянське питання також не було вирішено: в країні зберігалось [[кріпосне право]], судова влада поміщика та феодальні повинності селян. Низка застарілих звичаїв, накшталтна кшталт [[авітіцит]]у (невідчуджуваність дворянської земельної власності), а також вкрай жебрацький стан селянства та феодальні відносини перешкоджали розвиткові сільського господарства, що лишалось основою економіки країни.<ref name=HI> Історія Угорщини, М., 1971; Контлер, Л. Історія Угорщини: Тисячоліття в центрі Європи, М., 2002 {{ref-ru}} </ref>