|
[[Файл:Sviato svobody Kyiv.jpg|thumb|300px|Мітинг на Софійській площі]]
'''Украї́нська маніфеста́ція в Ки́єві {{OldStyleDate|1|квітня|1917|19 |бе́резня 1917}} року''' — 100-тисячна<ref name="A">Приблизно чверть населення тогочасного Києва.</ref> маніфестація патріотичних сил на підтримку [[Українська революція|Української революції]] в березні [[1917]] року, демонстрація піднесення українського національно-визвольного руху, яка засвідчила його масовий характер та устремління патріотичного [[Українці|українства]] до національного [[Національне самовизначення|самовизначення]]. <!--До [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] [[2004]] року вважалося найбільшою і наймасовішою демонстрацією в [[Історія України|історії України]].-->
== Передумови маніфестації ==
Щойно розпочавшись під впливом [[Лютнева революція|революційних процесів кінця лютого в Росії]], Українська революція вже з початку березня [[1917]] року не була обмежена постановкою лише культурно-просвітніх завдань<ref name="dorosh">''Дорошенко Д.'' Історія України 1917–1923. Т 1. Доба Центральної Ради. Ужгород, 1932 — С. 44</ref>. Останні безперечно займали надзвичайно важливе місце в діяльності організованого українства: з них, передусім із відновлення [[Українська мова|української мови]], починалося українське відродження. Однак революція відкрила можливості для постановки на порядок денний значно ширших завдань. Її провідники не забарилися — відразу висунули лозунг підтримки [[Демократія|демократичного ладу]], підготовки до [[Всеросійські установчі збори|Всеросійських установчих зборів]], на яких мали намір домогтися [[Автономія|автономії]] України в складі федеративної [[Росія|Росії]]{{sfn|Солдатенко|1999|С=138.}}.
У тому, що український рух відразу вийшов на політичний обшир, особливу роль відіграв [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], щоякий [[{{OldStyleDate|26|березня||13 березня]]}} повернувся до [[Київ|Києва]] із заслання. [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]] згодом згадував:
{{Цитата|''З його поверненням український рух у Києві зразу відчув досвідчену й авторитетну руку свого керівника. Ніхто в цей час не підходив більше для ролі національного вождя, як Грушевський, ніхто навіть і рівнятися не міг із ним щодо загально признаного авторитету й тої поваги, якою оточувало його все українське громадянство.''<ref name="dorosh"/>}}
== Організація маніфестації ==
[[Файл:Stolypin monument Kyiv 3.jpg|thumb|300px|Свято Свободи 17 {{OldStyleDate|30|березня |1917|17}} року: демонтаж [[Пам'ятник Петру Столипіну (Київ)|пам'ятника Петру Столипіну]] на [[Думська площа (Київ)|Думській площі]]]]
Маніфестація [[19в неділю {{OldStyleDate|1|квітня||19|березня]]}} стала важливою подією тогочасного українського життя і продемонструвала небайдужість суспільства до політичних процесів, що розпочалися в Україні з початком революції, відіграла колосальну роль у самоусвідомленні українськими колами власних сил, а також у переоцінці російськими колами сили, організованості українського визвольного руху{{sfn|Солдатенко|1999|С=139.}}. Дехто навіть схилявся до певного перебільшення значення проведених демонстрацій, мітингів, зборів, вважаючи, що вони викликали справжній переполох у колах російської демократії<ref>[[Христюк Павло Оникійович|''Христюк П.'']] Замітки і матеріали до історії Української революції. Прага, 1921. Т. 1 — С. 26</ref>.
Подіям у Києві передувала українська маніфестація у Петрограді [[{{OldStyleDate|25|березня||12 березня]]}} на честь шевченківського свята і [[Лютнева революція|російської революції]] під гаслом «Нехай живе вільна Україна у вільній Росії». Вона зібрала близько 25–30 тисяч учасників: українських студентів, робітників і вояків. Своєрідною репетицією української маніфестації стало Свято Свободи на честь російської революції, що пройшло [[{{OldStyleDate|30|березня||17 березня]]}} на вулицях Києва. Тоді у святкових заходах, за газетними репортажами, взяло участь близько 250-ти тисяч учасників.
План маніфестації 19 березня в Києві був розроблений [[Антонович Дмитро Володимирович|Дмитром Антоновичем]] та декілька разів заслуховувався на засіданні [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]]. Напередодні, [[18у суботу, {{OldStyleDate|31|березня]]||18}}, його надрукувала у вечірньому випуску київська газета «Последние новости». Рубрикою «Сьогодні у Києві українська маніфестація» відкрилося і перше число газети «Вісті з Центральної Ради» від 19 березня 1917 року.
Планом проведення маніфестації передбачалися такі заходи:
== Хід маніфестації ==
З самого ранку 19 березня площа біля [[Володимирський собор (Київ)|Володимирського собору]], яка була визначена збірним пунктом учасників маніфестації, не могла вмістити всіх охочих. Учасники процесії заполонили увесь Бібіковський бульвар (нині [[Бульвар Тараса Шевченка (Київ)|бульвар Тараса Шевченка]]), [[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирську вулицю]] біля [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|університету]]. Участь у маніфестації взяли близько 100 тисяч осіб<ref name="A" /> — українці-вояки (назагал, участь у мітингу взяли 30 тис. військових), робітники, студенти, учні гімназій, діти з притулків, службовці, члени українських товариств. Учасниками були 14 військових оркестрів, 5 хорів. Як згадував пізніше Михайло Грушевський, «весь Київ, можна сказати, виступив: одні в процесіях, інші на них дивитись».
Колони маніфестантів були прикрашені численними [[Прапор України|жовто-блакитними прапорами]], транспарантами. Особливою окрасою стали близько 300 хоругв з національними символами, зображеннями Шевченка, [[Архангел Михаїл|архістратига Михаїла]] тощо. Особливо піднесений настрій витав над колонами українських козаків. В їх авангарді на коні гарцював актор [[Микола Садовський]] у козацькому вбранні.
== Підсумки ==
Маніфестація 19 березня мала значний успіх, виявила високий потенціал українського національно-визвольного руху, на який змусила звернути увагу і російську революційну демократію. Через два дні після маніфестації міська дума кооптувала до свого складу Михайла Грушевського та [[Стешенко Іван Матвійович|Івана Стешенка]]. Голова [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]] назвав день проведення маніфестації найяснішим, найрадіснішим днем свого і українського життя взагалі. У своїх спогадах він констатував:
{{Цитата|''Мета маніфестації 19 березня була осягнена: вона виявила наглядно й імпозантно, що українство — се не фікція в головах гуртка романтиків чи маніяків-інтелігентів, а жива сила, яка має силу над масами, їх рушає й підіймає.'' <ref>''Грушевський М.'' Спомини // Київ. — 1989. — № 8 — С. 140–143.</ref>}}
Подібних за кількістю учасників маніфестацій Київ, до цього 19 березня 1917 року, не бачив, а в історичній науці до [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] [[2004]] року, Свято Свободи 17 березня й Українська маніфестація 19 березнямберезня вважалися найбільшими і наймасовішими демонстрацією в [[Історія України|історії України]].
== Примітки ==
== Посилання ==
* [http://web.archive.org/20010428012322/www.geocities.com/ua_ukraine/ukrayinarus090.html Українська Народна Республіка] — Українаріус.
* [http://izbornyk.org.ua/cultur/cult28.htm Дмитро Антонович.]
* [http://svoboda.com.ua/?Lev=archive&Id=3213 Квітень. Україна. Революція.]
== Джерела==
| 