Йосіда Сьоїн: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ата (обговорення | внесок) м оформлення |
|||
Рядок 38:
== Біографія ==
Йосіда Сьоїн народився [[20 вересня]] [[1830]] року, у селі Мацумото<ref>Сучасне місто [[Хаґі, Ямаґуті|Хаґі]] [[префектура Ямаґуті|префектури Ямаґуті]].</ref> на території [[Тьосю-хан]]у. Він був другим сином дрібного самурая Суґі Цунеміті, річний дохід якого становив 36 [[коку (міра)|коку]]. [[1834]] року 4-літній хлопець став названим сином дядька Йосіди Дайсуке, який мав 57 коку доходу і служив хану як стратег [[школа Ямаґа|школи Ямаґа]]. Коли через рік дядько помер, малолітній Сьоїн успадкував його рід
З [[1838]] року 9-річний Сьоїн почав читати щорічні лекції з військової теорії у ханській школі [[Мейрікан]], а [[1840]] року, у віці 11 років, проводив читання «Збірника військових повчань»<ref>Японською: 武教全書, ''Букьо-дзенсьо''. Дидактичний твір, складений [[1656]] року стратегом і конфуціанцем [[Ямаґа Соко|Ямаґою Соко]], засновником школи теорії війни Ямаґа.</ref> для володаря Тьосю-хану, [[Морі Такатіка|Морі Такатіки]]. [[1842]] року дядько Сьоїна, Тамакі но Бунсін, заснував у селі Мацумото приватну [[Сьока сондзюку|Сільську школу Сьока]], яка стала місцем вивчення конфуціанства і військового мистецтва. У ній навчався сам юнак, а також його послідовники. Через два роки шкільної підготовки 15-річний Сьоїн знову виступав з лекціями перед володарем хану і був удостоєний нагороди за блискучі знання. [[1845]] року він опанував основи воєнної [[школа Наґанума|школи Наґанума]], а [[1848]] року став наставником ханської школи Мейрікан. Того ж року молодий науковець був призначений ханським військовим інспектором і розпочав реформу системи берегової оборони Тьосю-хану.
Рядок 48:
[[1854]] року ескадра Перрі вдруге прибула до Японії для укладання [[Канаґавський договір|Японсько-американського договору]] і 25-літній Сьоїн знову спробував пробратися на іноземне судно. Проте і цього разу спроба була невдалою, і він був змушений здатися урядовцям. Початково Сьоїна утримували у тюрмі міста Едо, у кварталі Темма, а потім відправили до Тьосю-хану і посадили у в'язниці Нома. У ній він упорядкував «Записи арештанта»<ref>Японською: 幽囚録, ''Юсьороку''.</ref>, у яких виклав мотиви своїх намагань потрапити закордон.
[[1856]] року уряд Тьосю-хану визволив Сьоїна з в'язниці і передав під домашній арешт родичам. Йому дозволили відкрити власну школу і набирати учнів. Згодом ця школа об'єдналася із
[[1858]] року, не дочекавшись дозволу [[Імператор Японії|Імператора]], сьоґунат уклав [[Японсько-американський договір про співробітництво і торгівлю]], що викликало гостру критику японських інтелектуалів, і Сьоїна зокрема. Останній сформував кровну спілку із 17 однодумцями з Тьосю-хану і задумав убити [[Манабе Акікацу]], високопосадовця, який відповідав за укладання договору. Сьоїн таємно звернувся по допомогу до ханської адміністрації, серед якої були сильні анти-сьоґунатівські настрої, але вона перелякалася радикалізму вченого і повторного ув'язнила його. Тоді для реалізації вбивства він спробував задіяти своїх однодумців зі спілки та учнів, але їх також арештували і кинули у тюрму.
Рядок 54:
[[1859]] року сьоґунат розпочав [[репресії Ансей|репресії]] проти політичної опозиції і наказав Тьосю-хану видати Сьоїна. Він прибув до Едо [[21 листопада]] [[1859]] року і після допиту був скараний на горло. Перед смертю, під час перебування у камері, Сьоїн встиг скласти «Записи незабутнього духу»<ref>Японською: 留魂録, ''Рюконроку''.</ref> для своїх послідовників і «Лист довічної розлуки» для рідні.
Після реставрації Мейдзі, у якій активну участь брали учні Сьоїна, він був проголошений
==
* Батьківське серце турбується за дітей сильніше, ніж дитяче за батьків.
* Той, хто не має прагнення бути «разом із державою», той не людина.
* Шляхетна людина у всіх справах керується мораллю і діє згідно з нею. Ница ж людина у всіх справах керується користю і діє згідно з нею.
* Ница людина соромиться за свій зовнішній вигляд, а шляхетна
* Людина, яка віддано старається отримавши винагороду,
* Шляхетного шанують за чесноти, а не за здібності; за поведінку, а не знання.
* Той, хто вчиться для себе, не хоче бути вчителем інших, але ним стає. Той же, хто вчиться для інших і хоче стати їхнім вчителем, навпаки, ніколи ним не стане.
* Краще довіряти людям, ніж сумніватися у них.
== Примітки ==
Рядок 70:
== Джерела та література ==
* 吉田松陰 / 徳富猪一郎著. 東京: 民友社, 1893. (1-е видання)
* 吉田松陰 / 徳富猪一郎著. 東京: 民友社, 1930. (100-е видання)
* 吉田松陰集 （日本の思想 19） / 吉田松陰著; 奈良本辰也編. 東京: 筑摩書房, 1969.
* 吉田松陰全集 / 吉田松蔭著; 山口県教育会編. 東京: 大和書房,
* 吉田松陰全集 復刻版 / 山口県教育会編纂. 東京: 岩波書店, 1986.
* 吉田松陰（日本思想大系 54） / 吉田常吉, 藤田省三, 西田太一郎校注. 東京: 岩波書店, 1978.
* ''Yoshida Shōin, forerunner of the Meiji restoration
== Посилання ==
{{Commons|Category:Yoshida Shoin}}
* [http://www.ndl.go.jp/portrait/datas/217.html Йосіда Сьоїн // Національна Парламентьска Бібліотека Японії (фото, тексти праць)]{{ref-ja}}
* [http://www.shoinjinja.org/jp/ Святилище Сьоїн] {{ref-ja}}
* [http://www.fesh.jp/utterer_152_1_1.html Крилаті вирази Йосіди Сьоїна] {{ref-ja}}
[[Категорія:Персоналії:Японія]]
| |||