Євроскептицизм: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Вніс суттєві правки в опис даної статті, оскільки досліджую феномен євроскептицизму вже декілька років. Мітки: перше редагування Візуальний редактор |
||
Рядок 1:
{{Мовні помилки|дата=грудень 2013}}
{{Без джерел|14|12|2013|дата=грудень 2013}}
{{Переробити|14|12|2013}}
{{Політичний устрій Європейського Союзу}}
'''Євроскептици́зм''' — одна із форм опозиції діяльності [[Європейський Союз|Європейського Союзу]], відповідно до якої її прихильники (євроскептики) фокусуються на ідеях, думках, діях, що спрямовані на сумнів, критику, неприйняття і зневіру стосовно або всього [[Європейський Союз|Європейського Союзу]], або певної його політики чи діяльності конкретного інституту тощо <ref>Тарнавський О.Р. Федералізм і функціоналізм як наукові підходи до вивчення євроскептицизму/ Омелян Романович Тарнавський. // Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональні виміри. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2017 р. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 72-74.</ref>.
На думку українського дослідника Омеляна Тарнавського, виникнення євроскептицизму є логічним і зрозумілим явищем, навіть більше – нормальним у демократичних суспільствах<ref>Тарнавський О. Р. '''Формування поняття та типологій євроскептицизму''' / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.</ref>. Адже воно, власне, демонструє, наскільки та чи інша нація готова приймати чи протистояти різним глобальним катаклізмам, утворенням і викликам. У даному випадку перед європейськими державами на початку 1950– х рр. постав виклик створення нового типу міжнародної організації, яка передбачала вельми тісні стосунки між її членами. При цьому суспільства різних країн побоювалося інколи протилежних наслідків інтеграційних процесів. З одного боку, перед ними з’явилася проблема збереження національного суверенітету, з іншого боку існувала боязнь моноцентричного керівництва ключових держав–засновниць нового утворення – Франції та Німеччини.
== Виникнення євроскептицизму ==
Дослідник Омелян Тарнавський відзначає, що у середині ХХ століття ідея європейської інтеграції розділила суспільства деяких країн Європи та їх наукові і політичні еліти на три умовні групи<ref>Тарнавський О. Генезис євроскептицизму / Омелян Тарнавський. // Українська асоціація викладачів та дослідників європейської інтеграції. - 2017 - №1 - С. 306-311</ref>. До першої входили її палкі прихильники, до другої – ті, хто сумнівалися у доцільності чи/та успішності євроінтеграції, а третю формували категоричні противники будь-яких єврооб’єднавчих рухів. Це, за словами Омеляна Тарнавського, засвідчує перше міжнародне опитування громадської думки про ідею формування «Сполучених Штатів Європи», яке було проведено у вересні 1947 року. Тоді більшість німців, французів і голландців висловились на користь цієї ідеї, в той час як більшість норвежців і шведів проявили невпевненість щодо неї. Але певна частина кожного з тих суспільств таки виступила проти вказаного інтеграційного проекту. Цілком імовірно, що така їх відповідь мала євроскептичне забарвлення. Дослідження ж, проведене у Великобританії, показало, що більшість британців не зайняти конкретну позицію з цього питання та відповідали умовно: «важко відповісти».
Опитування 1947 р., демонструє, що у Німеччині, Франції та Нідерландах були як прихильники, яких було значно більше, так і противники/скептики, що знаходились у меншості, але ж, все таки, були. Це дозволяє припускати, що євроскептицизм стосовно створення «Об’єднаної Європи» був проявлений не лише у Великобританії, але також у Німеччині, Франції та інших названих країнах одночасно. Тому ще до створення ЄОВС (1951 р.), у цих державах можна було помітити не тільки прихильників, але і євроскептиків та противників інтеграційного процесу. Вчений Омелян Тарнавський зазначає, що ця теза дозволяє не погодитись із загальною думкою, що євроскептицизм виник у Великобританії.
Більшість дослідників пов’язують виникнення євроскептицизму з такими причинами як страх перед глобалізацією; занепокоєння щодо втрати державного суверенітету і суверенності національної влади; побоювання утворення наддержави у вигляді ЄС, де національні уряди не матимуть впливових повноважень, а всі рішення прийматиме центральна наднаціональна влада; через дефіцит демократії та ін. Проте, на думку О. Тарнавського, ранній євроскептицизм базувався переважно на страхах перед потенційними загрозами, які, однак, не підтверджуються дійсними процесами євроінтеграції. Тобто, підстави і аргументи ранніх євроскептиків (1950-ті рр.), а отже фундаторів цієї суспільно-політичної течії, були доволі гіпотетичними і ніяк не корелювали з тим, що насправді пропонували організації, які передували створенню [[Європейський Союз|ЄС]] ([[Європейська спільнота з вугілля та сталі|ЄОВС]], [[Європейська економічна спільнота|ЄЕС]], [[Європейська спільнота з атомної енергії|ЄСАЕ]]). Адже держави-члени спочатку ЄОВС та ЄЕС, а пізніше – ЄС мали і мають достатньо важелів, щоб не допустити того, чого євроскептики власне боялися і бояться донині.
=== Виникнення терміну "євроскептицизм" ===
З історичної точки зору термін «євроскептицизм» відносно новий. Одначе, стосовно того, коли саме він виник, досі тривають дискусії серед науковців різних країн світу. Хорватські дослідники Інес Керсан-Шкабіч і Данієл Томіч доводять, що термін євроскептицизм бере свої коріння з політичного дискурсу британської Консервативної партії у контексті її позиції щодо членства Великобританії у Європейському Економічному Співтоваристві (ЄЕС). За їх твердженням, ця партія категорично рекомендувала стояти осторонь процесу європейської інтеграції ще на початку 1950-х рр. і щодо референдуму з питання членства Великобританії у 1975 році.
Британські вчені Роберт Хармсен і Менно Спірінг, а також норвезький дослідник Саймон Ашуд, стверджують, що вперше термін євроскептицизм було вжито у виданні «The Times» у червні 1986 р. Тоді йшлося про те, що корінь євроскептицизму – у позиції Великобританії проти французько-німецького домінування в ЄС. Французька дослідниця Аґнес Александра-Кольєр доводить, що слово «євроскептицизм» вперше було озвучено прем’єр-міністром Великої Британії Маргарет Тетчер під час її знаменитої промови у м. Брюгге у 1988 р. Натомість, англійський дослідник Кріс Флуд переконаний, що перше використання терміну «євроскептицизм» засвідчено лише у 1991 р. у Британському Національному Корпусі – збірнику 100 мільйонів слів писемного та усного мовлення з широкого кола джерел. Дослідники Гарі Маркс і Лісбет Хюґ взагалі твердять, що цей термін вперше з’явився в «The Economist» лише в грудні 1992 р., де описувалася критична думка населення Німеччини з питань європейської інтеграції <ref>Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153 </ref>.
Очевидно, що термін євроскептицизм носить публіцистичне походження, але через велику увагу науковців за останні 20 років, він все частіше стає об’єктом наукових досліджень. За цей час учені узгодили розуміння щодо самого терміна, в якому «євро» означає ЄС, а «скептицизм» – сумнів. Більшість дослідників та експертів з європейських студій вважають, що будь–який сумнів певної держави–члена ЄС щодо європейських інституцій є проявом євроскептицизму<ref>Тарнавський О. Р. '''Формування поняття та типологій євроскептицизму''' / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.</ref>.
Як бачимо, саме визначення історії появи поняття «євроскептицизм» дотепер є дискусійним питанням серед провідних дослідників європейських студій. На думку О. Тарнавського, слово «євроскептицизм» могло бути вжито у політичному дискурсі ще на початку 1950-х рр. Але це питання, вочевидь, потребує подальших уважних досліджень.
=== Наукова концептуалізація євроскептицизму ===
Хоча саме поняття «євроскептицизм» обговорювалось у медійному середовищі ЄС від середини 50-х-80-х рр. минулого століття, у дискурсі політичної науки термін «євроскептицизм» закріпився лише у 1997-1998 рр. Згідно з Омеляном Тарнавським, завдячувати цьому слід французькому науковцю Бертранду Бенуа, який у своїй книзі «Соціальний націоналізм: анатомія французького євроскептицизму» досліджує тенденції євроскептицизму у Франції з 1988 до 1997 рр. Варто визнати, що вчений не дає конкретного визначення поняттю євроскептицизм, але висловлює думку, що євроскептицизм у Франції є формою «соціального націоналізму». Дослідник вважає, що певна частина французів бачить ЄС як загрозу для французької ідентичності, традиційних політичних й економічних інститутів цієї країни.
Ще однією, але більш змістовною щодо розкриття самого феномену євроскептицизму, на думку Омеляна Тарнавського, стала праця британського політолога Пола Таґґарта «Пробне інакомислення: Євроскептицизм в сучасних західноєвропейських партійних системах». Із самого початку, під терміном «євроскептицизм» П.Таґґарт мав на увазі скептичне ставлення до інтеграційних процесів у Європейському Союзі, а також різку критику політики ЄС. Він визначив його як прояв випадкової або глибоко вкоріненої опозиції до європейської інтеграції.
== Євроскептицизм в Україні ==
В Україні суспільно–політичний феномен євроскептицизму поки що не має якогось чіткого розуміння як, наприклад, на Заході. Ба більше, в українському суспільстві багато хто його навіть не розуміє. Однією із особливостей українського типу «євроскептицизму», на думку Омеляна Тарнавського, є те, що він характеризується не сумнівом українців щодо надійності ЄС, його інститутів чи, власне, безпеки національного суверенітету у контексті євроінтеграції України, збереження власної самобутності, що характерно для багатьох держав–учасниць ЄС, а, що дійсно важливо, сумнівом щодо потенційного вступу України до ЄС, прийняття нашої держави у лави країн–членів ЄС і т.д<ref>Тарнавський О. Р. '''Формування поняття та типологій євроскептицизму''' / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.</ref>.
== Партії і організації (в абетковому порядку відповідно до країни та назви партії) ==
* [[Європа свободи і деморатії|Європа свободи і демократії]] (фракція [[Європарламент]]у)
* [[Австрійська Партія Свободи]]
Рядок 38 ⟶ 60:
* [[Альтернатива для Німеччини]] (Німеччина)
* [[Національно-демократична партія Німеччини]] (Німеччина)
* Німецькі консерватори (Німеччина)
* Християнсько-демократична партія (Норвегія)
* [[Комуністична партія Португалії]] (Португалія)
Рядок 53 ⟶ 76:
* [[Швейцарська народна партія]] (Швейцарія)
* [[Партія зелених (Швеція)]]
* [[Ліва партія (Швеція)]]
== Див. також ==
* [[Євроміф]]
* [[Вихід із Європейського Союзу]]
* [[Проєвропеїзм]]
== Джерела ==
Тарнавський О. Р. Формування поняття та типологій євроскептицизму / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.
Тарнавський О. Генезис євроскептицизму / Омелян Тарнавський. // Українська асоціація викладачів та дослідників європейської інтеграції. - 2017 - №1 - С. 306-311
Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153
Тарнавський О.Р. Федералізм і функціоналізм як наукові підходи до вивчення євроскептицизму/ Омелян Романович Тарнавський. // Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональні виміри. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2017 р. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 72-74.
== Виноски ==
{{reflist}}
{{poli-stub}}
{{Європейський Союз у темах|state=collapsed}}
[[Категорія:Європа]]
[[Категорія:Європейський Союз]]
[[Категорія:Політичні ідеології]]
[[Категорія:Глобалізація]]
[[Категорія:
[[Категорія:Політичні неологізми]]
| |||