Вікіпедія

Микола (Сімкайло): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м категоризація
мНемає опису редагування
Рядок 1:
{{rq|без джерел|вікіфікувати|без картки|без категорій}}
Преосвященний Владика '''Кир Микола Сімкайло''' (*[[21 листопада]] [[1952]], [[Караганда]])
 
син Михайла та Анни, народився [[21 листопада]] [[1952]] року в м. Караганді, де відбували заслання його батьки за участь в УПА. У [[1963]] році батьки повернулися в Україну, і Владика Микола вступив до Підпечарської восьмирічної школи, яку закінчив в [[1967]] році.
 
У 1967—1969 роках навчався в Угорницькій середній школі. Відтак вступив до Івано-Франківського технічного училища № 1, після закінчення якого здобув фах слюсаря-ремонтника промислового обладнання (до жодного вищого навчального закладу як «син націоналістів» не міг поступити).
 
Родина Сімкайлів була близько знайомою з Єпископом[[єпископ]]ом підпільної [[УГКЦ]] [[Василик Павло Якимович|Павлом (Василиком)]], який часто відправляв Богослужіння в їхній хаті. Бачачи ревність у духовному житті Миколи та Григорія (молодший брат), Владика Павло ознайомив їх зі становищем УГКЦ і запропонував стати священиками. З того часу, до і після виконання військового обов'язку, брати почали наполегливо студіювати богословські науки в підпільній духовній семінарії.
 
[[15 травня]] [[1974]] р. в с. Підпечари[[Підпечери]] під час Божественної Літургії Владика Павло (Василик) уділив Миколі дияконські і священичі свячення. У той момент розпочався тернистий шлях підпільного священика: переважно вночі їздив по станицях УГКЦ [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської]], [[Тернопільська область|Тернопільської]] та [[Львівська область|Львівської областей]], несучи людям Боже Слово, відправляючи Святі Літургії, уділяючи Святі Тайни.
 
У серпні [[1987]] року о. Микола разом з групою українського духовенства, монахів і мирян, на чолі з Владиками Павлом (Василиком) і [[Дмитерко Софрон Степан|Софроном (Дмитерком)]] оголосив, що виходить з підпілля. Він був членом делегації, яка виборювала права УГКЦ в Москві, а також ланцюгового голодування, що тривало з 19 травня до 24 листопада 1989 року.
 
[[1 жовтня]] [[1989]] року в [[Івано-ФранківськуФранківськ]]у відбулася 50-тисячна демонстрація вірних і прихильників УГКЦ, під час якої о. Микола відслужив Панахиду і виголосив проповідь на могилі Січових Стрільців, за що був заарештований на 15 діб.
 
[[28 січня]] 1990 року після Служби Божої перед закритим Катедральним собором Святого Воскресіння Голова облвиконкому урочисто передав ключі від храму єпископам УГКЦ.
 
[[20 лютого]] 1990 року Грамотою Владики Софрона (Дмитерка) о. Микола був призначений парохом цього храму і деканом Івано-Франківського деканату, а також директором благодійної організації «Карітас». Для поглиблення теологічних знань упродовж 1991—1995 років закінчив Теологічно-катехитичний духовний інститут.
 
Нагороджений нагрудним хрестом з прикрасами, мітрою, грамотою і медаллю Вселенського Архієрея Івана Павла II «Почесний Хрест за Церкву та Вселенського Архієрея», почесними грамотами та відзнаками.
Рядок 22:
[[2 червня]] [[2005]] року номінований [[єпарх]]ом [[Коломийсько-Чернівецька єпархія УГКЦ|Коломийсько-Чернівецьким УГКЦ]].
 
Єпископська [[хіротонія]] Владики Миколи Сімкайла відбулася [[12 липня]] [[2005]] року, на празник Святих первоверховних апостолів Петра і Павла, в Катедральному соборі Святого Воскресіння м.Івано-Франківська.
 
Введення на престол Коломийсько-Чернівецької єпархії Владики Миколи Сімкайла відбулося [[13 липня]] 2005 року, на празник Собору святих апостолів.
 
[[Категорія:Персоналії Сі]]
[[Категорія:Народились 21 листопада]]
[[Категорія:Народились 1952]]
[[Категорія:Греко-католицькі священикиєпископи]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Микола_(Сімкайло)