Олексій Білицький: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
правопис
Рядок 40:
Оскільки внаслідок пожежі значна частина Січі постраждала, Білицький у 1759 році отримав згоду російського Сенату на отримання 3 тис. пудів заліза для ремонту куренів і 1 тис. пудів якорів для чайок. Завдяки цьому було відремонтовано всі будівлі та бойові човни запорожців.
 
У 1760 році зновизнову стає кошовим. В цей рік вимушений був боротися з епідемію мору. У жовтні силами російських військовиків Новосіченського ретраншементу було встановлено карантин навколо Січі. Тому 27 жовтня кошовий отаман Олексій Білицький був змушений просити у секунд-майора А. Какуріна спеціального дозволу, щоб стратити «за городомъ… по здешнему обыкновению» злочинців, які утримувалися у військовій пушкарні.
 
Водночас в цей час активно листувався з кримським ханом Крим-Ґераєм, ногайськими мурзами та перекопським каймаканом стосовно обопільних майнових претензій запорожців і татар. Отримав від гетмьанагетьмана та російського уряду не вступати у конфлікти з кримськими татарами. Водночас віддав назав щодо ведення розвідувальних дій татар і турок стосовно можливої підготовки до війни. Усі отримані відомості передавав до гетьманської канцелярії.
 
У 1761 році не був обраний на новий строк, поступившись булавою Григорію Лантуху. Про подальшу долю немає відомостей.
Рядок 51:
== Джерела ==
* Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів 1734—1775.— Т. 1.— К., 1998.— С. 472—474
* Репан О. А.  Комісії в Старосамарському ретрашементі як складова взаємодії російських військових та Коша (1750—1760 рр.)// НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА: історичні процеси, події, постаті. — Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. — Вип. 10. 2012 р. — С.18
* [http://asyan.org/potre/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87+%D0%9A%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BC%D1%83%D0%BA+%C2%AB%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5+%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8F%C2%BBe/part-6.html| Самарський Пустинно-Миколаївський монастир]