Ефект Матильди: відмінності між версіями

'''ЕфектомЕфект Матильди''' є— упередження щодо визнання досягнень науковицьдослідниць, чиїм працям часто присвоюютьприписують авторство їхніх колег-чоловіків. Цей ефект вперше описала суфражистка та аболіціоністка Матильда Джослін Ґейдж (1926–98) у своєму ессе «Жінка як винахідниця». Термін «ефект Матильди» у 1993 роціроку заснувалазапровадила науковаісторик історикинянауки Марґарет Россітер<ref>{{citation|title=The Matthew/Matilda Effect in Science|url=|year=1993|author=Rossiter Margaret W.|journal=Social Studies of Science|volume=23|pages=325–341|place=London|publisher=Sage Publ.|doi=10.1177/030631293023002004|issn=0306-3127}}</ref>.

Россітер наводитьнавела кілька прикладів цього ефекту. Тротула (Трота з Салерно), італійська лікарка, що жила у 12 столітті, написала книги, авторство яких, після її смерті, приписали чоловікам. Серед прикладів дев'ятнадцятого та двадцятого століть є випадки [[Нетті Стівенс]], [[Марія Склодовська-Кюрі|Марії Склодовської-Кюрі]], [[Ліза Майтнер|Лізи Майтнер]], Марієтти Блау, [[Розалінд Франклін]] та Джоселін Бел Бернел.

Ефект Матильди пов'язаний з [[Ефект Матфея|ефектом Матфея]], згідно якого— видатний науковець часто отримує більше визнання, ніж порівняно невідомий дослідник, навіть якщо їхня праця була спільною чи подібною.

Професор Бен Баррез (нар. 1955 року), нейробіолог у школі Медицини Стенфордського університету, що змінив стать зіз жіночої на чоловічу, висловлювався про те, як його наукові досягнення сприймають по-іншомурізному, залежно від статі у відповіднівідповідний часичас{{Джерело?}}.

Згідно аналізу понад тисячі виданих досліджень за 1991—2005 роки, науковці частіше цитують публікації науковцівчоловіків, аніжа науковицьне жінок<ref>{{citation|title=The Matilda Effect—Role Congruity Effects on Scholarly Communication A Citation Analysis of Communication Research and Journal of Communication Articles|url=http://crx.sagepub.com/content/40/1/3.abstract|year=2013|author=Silvia Knobloch-Westerwick|author2=Carroll J. Glynn|journal=Communication Research|volume=40 (1)|pages=3–26|publisher=Sage Publ.|doi=10.1177/0093650211418339}}</ref>. У 2012 році дві дослідниці з [[Радбоуд університет Неймеген|універститету Неймегена]] показали, що в [[Нідерланди|Нідерландах]] стать кандидатів у професори впливає на їхнє оцінювання<ref>{{citation|title=Gender practices in the construction of academic excellence: Sheep with five legs|url=http://org.sagepub.com/content/19/4/507.abstract|author=Marieke van den Brink|author2=Yvonne Benschop|author-link=|journal=Organization|volume=19 (4)|pages=507–524|doi=10.1177/1350508411414293}}</ref>. Подібні випадки описано в італійській праці, підкріпленій згодом американськими та іспанськими працями<ref>{{citation|title=The Consequences of Predicting Scientific Impact in Psychology Using Journal Impact Factors|url=http://pps.sagepub.com/content/7/1/72.abstract|author=Peter Hegarty|author2=Zoe Walton|author-link=|journal=Perspectives on Psychological Science|volume=7 (1)|pages=72–78|doi=10.1177/1745691611429356}}</ref><ref>{{citation|title=Through gender parity in scientific publications|url=http://jech.bmj.com/content/62/6/474.extract|year=2008|author=María Luisa Jiménez-Rodrigo1|author2=Emilia Martínez-Morante|author3=María del Mar García-Calvente|author4=Carlos Álvarez-Dardet|author-link=|journal=Journal of Epidemiology & Community Health|volume=|pages=|doi=10.1136/jech.2008.074294}}</ref>.

Швейцарські дослідники визначили, що ЗМІ для участі у шоу частішезапрошують звертаютьсянауковців-чоловіків до науковцівчастіше, аніж науковицьжінок<ref>{{citation|title=Gender Differences in Scientists’ Public Outreach and Engagement Activities|url=http://scx.sagepub.com/content/33/1/52.abstract|year=2011|author=Fabienne Crettaz von Roten|author-link=|journal=Science Communication|volume=33 (1)|pages=52–75|doi=10.1177/1075547010378658}}</ref>.

Науковці США й досі отримують більше визнання та нагород, порівняно з науковицями, попри схожі досягнення. Ця відмінність потроху зникає та була більш відчутною у 1990-х роках, аніж у 2000-х, та потроху зникає<ref>{{citation|title=The Matilda Effect in science: Awards and prizes in the US, 1990s and 2000s|url=http://sss.sagepub.com/content/42/2/307.abstract|year=2012|author=Anne E. Lincoln|author2=Stephanie Pincus|author3=Janet Bandows Koster|author4=Phoebe S. Leboy|author-link=|journal=Social Studies of Science|volume=42 (2)|pages=307–320|doi=10.1177/0306312711435830|issn=}}</ref>.

* Тротула (Трота з Салермо, 12 століття)&nbsp;– італійська лікарка, авторкаавтор робіт, що їх авторство по її смерті приписали чоловікам. {{Джерело?|Ворожість до жінок як вчительокучительок та цілителів вела до заперечення самого їх існування.}}

* [[Нетті Стівенс]] (1861—1912), відкривачкавідкривач системи визначення статі XY. Її ключові вивченнядослідження хрущака борошняного вперше виявили, що стать організму визначається його хромосомами, а не середовищем чи іншими чинниками. Стівенс значною мірою вплинула на перехід наукової спільноти до цієї нової лінії дослідження: хромосомне визначення статі<ref>{{Cite book|title=Doing Biology|last=Hagen|first=Joel|year=1996|publisher=Harper Collins|location=Glenview, IL|pages=37–46}}</ref>. Однак, зазвичай це відкриття приписують тогочасному видатному генетикові&nbsp;[[Томас Гант Морган|Томасові Ганту Морґану]]<ref name=":0">{{Cite web|url=http://news.nationalgeographic.com/news/2013/13/130519-women-scientists-overlooked-dna-history-science/|title=6 Women Scientists Who Were Snubbed Due to Sexism|accessdate=2015-10-04}}</ref>. Попри її обширну працю в царині генетики, внеском Стівенс до праці Морґана часто нехтують<ref>{{Cite web|url=https://embryo.asu.edu/pages/nettie-maria-stevens-1861-1912|title=Nettie Maria Stevens (1861-1912) {{!}} The Embryo Project Encyclopedia|website=embryo.asu.edu|accessdate=2015-10-04}}</ref>.

* Мері Вітон Калкінз (1863—1930)&nbsp;– під час навчання у [[Гарвардський університет|Гарвардському університеті]] здійснила відкриття, що подразники, які було поєднано з іншими яскравими подразниками, пригадуються значно легше. Вона також відкрила, що тривалість стикання з певним явищем впливала на швидкість пригадування. Ці знахідкивідкриття, разом з її методом пов'язаних асоціацій, згодом використають [[Георг Еліс Мюллер]] та [[Едвард Бредфорд Тітченер|Едвард Тітченер]], без жодної згадки про Калкінз. 

* [[Герті Тереза Корі|Ґерті Корі]] (1896—1957), біохімік, НобелівськаНобелівський лауреаткалауреат, роками працювала помічником свого чоловіка, попри те, що мала кваліфікацію такого ж рівня для професорської посади.

* [[Розалінд Франклін]] (1920–58)&nbsp;— зараз визнаванавизнана як авторкаавтор принципового внеску до відкриття структури [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]] у 1953 роціроку. На момент відкриття [[Френсіс Крік|Френсісом Кріком]] та [[Джеймс Ватсон|Джеймсом Ватсоном]], за яке два науковці отримали Нобелівську премію у 1962 роціроку, її праця не була неналежнимналежним чином врахованаоцінена (хоча Ватсон описав критичнупринципову важливість її внеску у своїй книзі 1968 року ''Подвійна спіраль'' 1968 року). 

* Маріан Даймонд (нар. 1926), працюючи в [[Університет Каліфорнії (Берклі)|університеті Каліфорнії (Берклі)]] експериментальним чином відкрила феномен [[Нейропластичність|нейропластичності]], що суперечив попереднім нейрологічним догмам. Коли її впливова праця 1964 року<ref>Diamond MC, Krech D, Rosenzweig MR, [http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/cne.901230110/full «The Effects of an Enriched Environment on the Histology of the Rat Cerebral Cortex»], «J Comp Neurol 1964;123:111-120», retrieved 9 February 2017</ref> от-от мала вийти друком, вона виявила, що імена двох її другорядних співавторів, Девіда Креха та Марка Розенцвейґа, розташувалипоставили перед її ім'ям (щояке, у свою чергу, було поставлене в дужки). Вона протестувала, що вона зробила основну роботу, описану в документі, і її ім'я помістилипоставили на перше місце (без дужок). Інцидент описано ув стрічці 2016 року, ''Наше з мозком кохання: Життя та наука докторкидоктора Маріан Даймонд'' (англ. ''{{lang-en|My Love Affair with the Brain: The Life and Science of Dr. Marian Diamond}}'')<ref>[http://www.lunaproductions.com/ My Love Affair with the Brain: The Life and Science of Dr. Marian Diamond]</ref>.

* Програмістки першого ув світі програмованого комп'ютера [[ENIAC]]&nbsp;— декілька жінок, зробили ґрунтовний внесок до проекту, серед них: Адель Ґолдстайн, Кей МакНалті, Бетті Дженнінґз, Бетті Снайдер, Мерлін Вескоф, Френ Байлас та Рут Ліхтерман, проте історії про ENIAC про них зазвичай не розказують про нихповідомляють, і часом фокусуються на досягненнях в обладнанніобладнання, а не у програмномупрограмного забезпеченнізабезпечення. Більше інформації можна почерпнути у ессе Дженіфер Лайт «Коли комп'ютери були жінками» (англ. «When Computers Were Women»)<ref>{{Cite document}}</ref>, та у документальній стрічці 2014 року про проект ENIAC.

* У 1903 році [[Марія Склодовська-Кюрі|Марію Склодовську-Кюрі]] (1867—1934) включили до [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівської премії з фізики]] лише завдяки наполегливості члена Нобелівського комітету, швецького математика [[Йоста Міттаг-Леффлер|Маґнуса Йости Міттаґа-Лефлер]]<nowiki/>а, що був на боці науковиць, та колезі-лауреату, її чоловікові [[П'єр Кюрі|П'єрові Кюрі]]. Марія була першою жінкою, нагородженою Нобелівською премією. ЇїОднак, її так і не прийняли до [[Французька академія наук|Французької академії наук]]; одна з її студенток, [[Марґеріт Перей]], буде першою жінкою, якій вдасться туди потрапити (у 1962 роціроку).

* У 1934 роціроку [[Нобелівська премія з фізіології або медицини|Нобелівською премією з фізіології або медицини]] було нагороджено [[Джордж Віпл|Джорджа Віпла]], [[Джордж Майнот|Джорджа Майнота]] та [[Вільям Мерфі|Вільяма Мерфі]]. Їм здалось, що їхню співробітницю, [[Фріда Робштайт-Робінс|Фріду Робштайт-Робінс]], виключили зі списку на підставі її статі. Однак Віпл розділив із нею грошову винагороду з нею, оскільки відчував, що вона також заслуговує на Нобелівську премію, оскількибо була співавторкоюспівавтором майже усіхвсіх його публікацій.

* У 1944 роціроку [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівську премію з фізики]] одноосібно отримав [[Отто Ган]]. [[Ліза Майтнер]] працювала разом з Ганом та заклала теоретичну базу для [[Поділ ядра|поділу ядра]] (саме вона ввелазапровадила цей термін). Майтнер не отримала визнання Нобелівським комітетом, частково — через стать, частково — через цьковане єврейське походження, що в нацистській Німеччині всіляко принижувалося. Вона потрапила під дію закону відновлення професійної громадянської служби, щоякий забороняв євреям обіймати державні посади, включно з дослідженням. Спочатку її австрійське походження оберігало її від переслідування, протеоднак вона залишила Німеччину після [[Аншлюс|аншлюсу]] 1938 року<ref>{{Cite web|url=http://scienceweek.com/2004/rmps-32.htm|title=ScienceWeek|date=2013-04-14|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130414151521/http://scienceweek.com/2004/rmps-32.htm|archivedate=April 14, 2013|deadurl=yes|accessdate=2015-10-10}}</ref>.

* У 1950 роціроку [[Сесіль Френк Павелл|Сесіль Павелл]] отримав [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівську премію з фізики]] за розробку фотографічного методу вивчення ядерних процесів та за подальше відкриття [[Піони|піонів]] (пі-мезонів). Марієтта Блау була першовідкривачкоюпершовідкривачем у цій сферігалузі. [[Ервін Шредінгер]] номінував її на ціюці премію разом зіз Гертою Вамбахер, проте їх обох виключили.

* У 1956 роціроку двоє американських фізиків, [[Лі Цзундао]] та [[Чженьнін Янг]], передбачили порушення закону паритетупарності у слабкихслабкій взаємодіяхвзаємодії та запропонували можливий експеримент для його перевірки. У 1957 році [[Ву Цзяньсюн]] виконала необхідний експеримент у співпраці з [[Національний інститут стандартів і технології|Національним інститутом стандартів та технологій]] та показала порушення паритетупарності у випадку [[Бета-розпад|бета-розпаду]]. Нобелівською премією у 1957 роціроку нагородили науковців, а Ву знехтували. Вона отримала [[Премія Вольфа|премію Вольфа]] у 1987 році як визнання її праці<ref>http://physicsworld.com/cws/article/news/2004/jan/20/wolf-prize-goes-to-particle-theorists</ref>.

* У 1958 роціроку [[Джошуа Ледерберг|Джошуа Ледерберґ]] розділив [[Нобелівська премія з фізіології або медицини|Нобелівську премію з фізіології]] разом з [[Джордж Бідл|Джорджем Бідлом]] та [[Едуард Тейтем|Едвардом Тейтемом]]. Мікробіолог Джошуа Ледерберґ та його дружина Естер Ледерберґ, спільно з Бідлом та Тейтемом, розробили метод перенесення колоній бактерій з однієї чашки Петрі до іншої, що є необхідним для сучасного розуміння опірності антибіотиків. Однак, Естер Ледерберґ не отримала визнання за її ключову роль у цьому дослідницькому проекті; її внесок мав першорядне значення для успішного втілення теорії<ref>{{Cite web|url=http://www.esthermlederberg.com/Censorship/CensorshipIndex.html|title=CensorshipIndex|website=www.esthermlederberg.com|accessdate=2015-10-10}}</ref>. БаБільше більшетого, вона не отримала визнання за її відкриття [[Фаг лямбда|фагу лямбди]] чи за її вивчення [[F-плазміда|F-плазміди]], що дало основу для майбутніх генетичних та бактеріальних досліджень<ref>{{Cite web|url=http://news.stanford.edu/news/2006/november29/med-esther-112906.html|title=Esther Lederberg, pioneer in genetics, dies at 83|website=Stanford University|accessdate=2015-10-10}}</ref>. 

* Наприкінці 1960-х років Джоселін Бел Бернел (нар. 1943 року) відкрила перші [[Пульсар|пульсари]]. За це відкриття у 1974 роціроку [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівською премією з фізики]] було нагороджено її керівника, [[Ентоні Г'юїш]]а, та [[Мартін Райл|Мартіна Райла]], з коментарем про їхню першовідкривацьку працю в радіоастрономії. Джоселін Бернел опустили. На момент відкриття вона була Ph.D. студенткою, та почувалась наче розумові зусилля були здебільшого її керівника; проте опущеннявиключення її зі списку було розкритиковано кількома видатними астрономами, включно з [[Фред Гойл|Фредом Гойлом]]. [[Шкловський Йосип Самуїлович|Йосип Шкловський]], що отримав [[медаль Кетрін Брюс]] у 1970 роціроку, відшукав Бел на [[Міжнародний астрономічний союз|Міжнародному атрономічномуастрономічному союзі]] 1970 року, щоб сказати: «Міс Бел, ви здійснили найвеличніше астрономічне відкриття двадцятого століття». 

== ВУ мистецтві ==

* ''За стіною'' (полськ. ''Za ścianą''): польський кінофільм режисера [[Кшиштоф Зануссі|Кшиштофа Зануссі]], де знімались Майя Коморовська у ролі Анни та Збіґнєв Запасєвіч у ролі Яна. Двоє сусідів по двоквартирномудвоквартирного будинку, обоє працюють в академії. Ян&nbsp;— замісний професор. Анна, що прагнула познайомитися з ним ближче, могла отримати схожий науковий ступінь, а з тим і легший доступ до його прихильностіприхильність, проте колега-чоловік не зазначив її уавторства авторстві їїв дослідженнядослідженні.