Ясін аль-Гашимі: відмінності між версіями

У листопаді [[1925]] року він заснував Народну партію, що виступала за незалежність від [[Британська імперія|Британської імперії]] та з закликом до проведення реформ. [[1930]] року, після початку повторного розгляду англо-іракського договору, аль-Хашимі став одним з ключових його опонентів і прибічників суверенітету Іраку, згуртувавши своїх союзників у Партії національного братерства.

 

 

[[17 березня]] [[1935]] року Хашимі вдруге був призначений на пост прем'єр-міністра, оскільки король вважав, що він є єдиним політиком, здатним стабілізувати обстановку в країні. Повстання почали згасати, у квітні того ж року Партія національного братерства ухвалила рішення про саморозпуск. Після прийняття нового закону про військовий призив у країні спалахнули масові заворушення. Поступово прем'єр-міністр почав концентрувати у своїх руках все більше владних повноважень, нещадно придушуючи будь-яке інакомислення, за що отримав прізвисько «арабського Бісмарка». Зростання впливу глави кабінету спричинило невдоволення короля Газі й багатьох представників урядової еліти.