Ризький мир (1921): відмінності між версіями

Ендеки, члени [[Народно-демократична партія Польщі|Народно-демократичної партії Польщі]] ({{lang-pl|Narodowa Demokracja}}), які домінували в складі делегації, були противниками концепції федералізму [[Юзеф Пілсудський|Юзефа Пілсудського]], надаючи [[Преференція|преференцію]] безпосередньому входженню ([[Inkorporacja terytoriumІнкорпораціонізм|інкорпорації]]) територій з змішаним етнічним населенням колишньої [[Річ Посполита|Речі Посполитої Обох Народів]] до складу відродженої [[Польська республіка (1918—1939)|польської держави]] згідно з засадами, сформульованими [[Роман Дмовський|Романом Дмовським]] на [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризькій мирній конференції]]. Політики Національної Демократії були переконані в тимчасовості урядів [[більшовик]]ів на землях колишньої царської Росії і можливості двосторонньої співпраці в майбутньому з відновленим урядом посткомуністичної Росії, направленій супроти Німеччини, спираючись на поділ земель Білорусі й України між Польщею і некомуністичною Росією. Було це здійснено з переконанням в можливості [[Асиміляція (соціологія)|національної асиміляції]] ([[Полонізація|полонізації]] і [[Русифікація|русифікації]]) Польщею і Росією [[Білоруси|білорусів]] і [[українці]]в (що інтерпретувалися Народними Демократами як «неісторичні народи») в межах утворених державних кордонів. Наслідком було, наприклад, однобічне заперечення польською делегацією (особливо [[Станіслав Грабський|Станіславом Грабським]]) потенційного входження у межі Польщі [[Мінськ]]а для унеможливлення створення білоруського державного утворення в федерації з Польщею. Кордон проведено на віддалі близько 30 км на захід і північний захід від міста, залишаючи його більшовикам. Останньою спробою реалізації Пілсудським федеральної програми був зініційований ним і здійснений [[8 жовтня]] [[1920]] року так званий [[Бунт Желіговського|бунт]] [[Люціан Желіговський|Желіговського]] ({{lang-pl|Bunt Żeligowskiego}}) й утворення [[Серединна Литва|Серединної Литви]].