Вікіпедія

Абель Тасман: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м правопис
оформлення згідно із ВП:РЖ , уточнення
Рядок 20:
}}{{Інші значення|Тасман (значення)}}
 
'''Абель Янсзон Тасман''' ({{lang-nl|Abel Janszoon Tasman}}; *[[1603]] — †[[10 жовтня]] [[1659]]) — [[Нідерланди|голландський]] [[мореплавець]], дослідник і [[купець]]. Отримав світове визнання за очолювані ним морські походи в [[1642]]–[[1644]] роках. Першим серед відомих європейських дослідників досяг берегів [[Австралія|Австралії]], [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]], [[Тонга]] і [[Фіджі]]. Тасман стер з картимапи великі «білі плями» в районі [[Карпентарія|затоки Карпентарія]] і північно-західного узбережжя Австралії. Західна частина материка прийняла після цього плавання контури, які ми бачимо і на сучасних картах.
 
== Життєпис ==
[[Файл:Tasmanroutes.PNG|thumb|200px|Маршрути подорожей Абеля Тасмана]]
[[Файл:Tasmanmap1644.jpg|thumb|200px|КартаМапа Абеля Тасмана («''КартаМапа Бонапарта Тасмана''») [[1644]] рік, частина колекції [[Державна бібліотека Нового Південного Вельсу|Державної бібліотеки Нового Південного Вельсу]], [[Австралія]].]]
<!--[[Файл:Mauritius 23.08.2009 11-42-31.jpg|thumb|200px|Маврикій]]--->
[[Файл:Coastal-cliffs Tasman-peninsula.jpg|200px|thumb|Берегові [[кліф]]и [[Тасман (півострів)|півострова Тасман]]]]
Рядок 39:
Абель Тасман народився в [[1603]] році в околицях [[Гронінген]]а в бідній родині, самостійно освоїв грамоту і, як багато його земляків, пов'язав свою долю з морем. У [[1633]] році він з'явився в [[Батавія|Батавії]] і на невеликому судні Ост-Індської компанії обійшов багато островів Малайського архіпелагу. У [[1636]] році Тасман повернувся в [[Голландія|Голландію]], але через два роки знову опинився на Яві. Тут в [[1639]] році Ван Дімен організував експедицію в північну частину [[Тихий океан|Тихого океану]]. На чолі її став досвідчений мореплавець Маттіс Кваст. Шкіпером на другий корабель був призначений Тасман.
 
Кваст і Тасман мали відшукати таємничі острови, нібито відкриті іспанцями на схід від [[Японія|Японії]]; ці острови на деяких іспанських картахмапах носили привабливі назви «Ріко де оро» і «Ріко де I» («багаті золотом» і «багаті сріблом»).
 
Експедиція не виправдала надій Ван Дімена, але вона обстежила Шонські води і досягла [[Курильські острови|Курильських островів]]. У ході цього плавання Тасман зарекомендував себе як блискучий стерничийстерновий і чудовий командир. Цинга згубила майже всю команду, але він зумів провести корабель від берегів Японії до Яви, витримавши на шляху жорстокі атаки тайфунів.
 
=== Експедиція 1641-43 років ===
Рядок 51:
Кораблі вийшли з [[Джакарта|Батавії]] [[14 серпня]] [[1642]] року, а [[5 вересня]] прибули на острів [[Маврикій]]. 8 жовтня покинули острів та попрямували на південь, а потім на південно-південно-схід. 6 листопада досягли 49° 4' північної широти, але просунутися далі на південь не змогли через шторм. Учасник експедиції Вісхер запропонував плисти до 150° східної довготи, тримаючись 44° південної широти, а потім уздовж 44° південної широти пройти на схід до 160° східної довготи.
 
Під південними берегами Австралії Тасман пройшов, таким чином, на 8-10° південніше від маршруту Нейтса, залишивши Австралійський материк далеко на півночі. Він прямував на схід на відстані 400–600400—600 миль від південного узбережжя Австралії і на 44° 15'південної широти і 147° 3' східної довготи зазначив у своєму щоденнику: "… весь час хвилювання йде від південно-заходу, і, хоча щодня ми бачили плаваючі водорості, можна припустити, що на півдні немає великої землі … " Це був абсолютно правильний висновок: найближча земля на південь від маршруту Тасмана&nbsp;— [[Антарктида]]&nbsp;— лежить на південь від Південного полярного кола.
 
[[24 листопада]] [[1642]] року помітили дуже високий берег. Це було південно-західне узбережжя [[Тасманія|Тасманії]], острова, який Тасман вважав за частину Зейдландта і назвав Вандименовою Землею. Яку саме ділянку узбережжя побачили голландські моряки в цей день, встановити нелегко, бо карти Вісхера та іншого учасника експедиції Гілсеманса значно відрізняються одна від одної. Тасманійський географ Дж. Вокер вважає, що це був гористий берег на північ від бухти Макуорі-Гарбор.
 
2 грудня моряки висадились на березі Вандименової Землі. "На нашій шлюцішлюпці,&nbsp;— пише Тасман,&nbsp;— було четверо мушкетерів і шестеро гребців, і у кожного була піка і зброя у пояса … Потім моряки принесли різну зелень (вони бачили її в достатку); де-не-де різновиди схожі були на ті, що ростуть на [[мис Доброї Надії|мисі Доброї Надії]] … Вони пройшли на веслах цілих чотири милі до високого мису, де на рівних ділянках зростала всіляка зелень, не посаджена людиною, а сущая від Бога, і були тут у profusion плодові дерева, і в широких долинах багато струмків, до яких, однак, важко дістатися, так що можна наповнити водою лише фляжку.
 
До моряків донеслися якісь звуки, щось на зразок гри на ріжку або ударів маленького гонга, причому шум цей лунав неподалік. Але їм не вдалося нікого побачити. Вони примітили два дерева товщиною в 2-2 1/2 сажні і висотою 60-65 футів, причому стовбури були порізані гострими камінням та кора де-не-де здерта, і зроблено це було для того, щоб дістатися до пташиних гнізд. Відстань між зарубками футів п'ять, отже, можна припустити, що тутешні люди дуже високі. Бачили сліди якихось тварин, подібні відбиткам кігтів тигра; (матроси) принесли екскременти четвероногого звіра (так вони вважали) і трохи прекрасної смоли, яка сочилася з цих дерев та мала аромат гумілаку … Біля берегів мису було багато чапель і диких гусей … "
Рядок 67:
Тут відбулася зустріч з [[маорі]], які вийшли до кораблів на гострих каное. Спершу все було добре. Статечні, розмальовані візерунками люди зі шкірою жовтуватого кольору вели себе мирно (всі вони були озброєні палицями та списами). Каное підійшли дуже близько до кораблів, і моряки вступили в бесіду з острів'янами. У Тасмана були записані словосполучення на мовах Нової Гвінеї, але ці діалекти новозеландцям були так само незрозумілі, як [[голландська мова]]. Раптово мир було порушено. Маорі захопили шлюпку, надіслану з «Гемскерка» на «Зехайн». У цій шлюпці перебували боцман і шість матросів. Боцману і двом матросам вдалося дістатися вплав до «Гемскерка», але чотирьох моряків маорі вбили; їхні тіла і шлюпку вони забрали з собою. Тасман всю провину за цю сутичку поклав на місцевих жителів. Він назвав затоку, де відбулося це подія, бухтою Убивць. Залишивши бухту, він вирушив на схід, але незабаром протилежні східні вітри змусили його лягти в дрейф. 24 грудня відбулася рада командирів. Тасман думав, що на сході може бути виявлений прохід, але його супутники вважали, що кораблі знаходяться не в протоці, а в широкій затоці, яка глибоко врізається в щойно відкриту землю. Вирішено було прямувати до північного берегу цієї «затоки». Оскільки Тасман не знайшов прохід, який розділяє надвоє Нову Зеландію, він вирішив, що це єдиний масив суходолу і назвав його Землею Штатів (Статенландт), вважаючи, що він є частиною Землі Штатів Схаутена і Лемера. Пройшовши до північного береги протоки Кука, Тасман потім повернув на захід, обійшов південно-західний край Північного острова і попрямував вздовж його західного берега на північ.
 
[[4 січня]] [[1643]] року він відкрив північно-західний край [[Нова зеландія|Нової Зеландії]], який назвав мисом Марії Ван Дімен. Зустрічні вітри перешкодили йому обігнути мис і обстежити північний берег Північного острова. На карту він наніс лише західний берег Землі Штатів. Тільки через сто двадцять сім років було встановлено справжні обриси цієї землі, і доведено, що вона не є частиною Південного материка, а подвійним островом, який за площею лише трохи більше Великої Британії.
 
Відкривши 5 січня невеликий острівець Трьох Волхвів (Три-Кінгз на сучасних картахмапах) поблизу новозеландського берега, Тасман подався на північно-схід.
 
19 січня кораблі вступили у води архіпелагу [[Тонга]]. Тасману пощастило тут більше, ніж Схаутену і Лемеру.
Рядок 77:
На островах Тонга Тасман пробув до 1 лютого 1643 року. Привітно і серцево прийняли його острів'яни.
 
Від островів Тонга Тасман вирушив на північний захід. 6 лютого він відкрив острови [[Фіджі]], але тумани та кепська погода не дозволяли обстежити цей великий архіпелаг. ТримуючиТримаючи курс далі на північний захід, Тасман пройшов далеко на схід від островів Банкс та Санта-Крус. [[Соломонові острови]] залишилися на захід від його маршруту; 22 березня він дійшов аж до великого атолу, якому дав назву Онтонг-Джава.
 
Далі Тасман за маршрутом Схаутена і Лемера попрямував уздовж північних берегів Нової Ірландії (яку він вважає частиною Нової Гвінеї) та Нової Гвінеї до Молуккських островів та до Яви і [[14 червня]] [[1643]] року прибув в Батавію.
Рядок 86:
Нової Зеландії Тасман лише торкнувся й, не обстеживши, прийняв її за західний виступ Землі Штатів Схаутена і Лемера. Однак, пройшовши від Нової Зеландії через острови Тонга і Фіджі до Нової Гвінеї, він відділив від міфічного Південного материка австралійсько-новогвінейський суходіл. Оскільки Південна Земля Святого духа Кіроса також виявилася на захід від маршруту, прокладеного Тасманом в Тихому океані, картографам довелося і її відокремити від цього материка і приєднати до Зейдландту. Ця цілком реальна суша з новогвінейським «доважком», Вандіменовою Землею та Південною Землею Святого духа, що з'явилася на картах, одержала назву Нової Голландії (на картах XVII і першої половини XVIII століття вся її східна половина показуються як суцільне «білу пляму»).
 
Експедиція Тасмана 1642–16431642—1643 років була одним з найвидатніших заморських подорожей XVII століття. Тасман відкрив Вандіменову Землю (Тасманію), Нову Зеландію і острови Тонга і Фіджі. Він «відділив» від Південного материка новоголландський суходіл, відкрив новий морський шлях з [[Індійський океан|Індійського океану]] в [[Тихий океан|Тихий]] у смузі стійких західних вітрів сорокових широт; він справедливо припустив, що океан, що омиває з півдня Австралію, захоплює широкий простір у сорокових і п'ятдесятих широтах. Сучасники не використовували цих важливих відкриттів Тасмана, але зате їх належним чином оцінив [[Джеймс Кук]]&nbsp;— успіхами своїх перших двох плавань він багато в чому зобов'язаний Тасману.
 
=== Експедиція 1644 року ===
Рядок 93:
На сучасних картах тільки кінчик «хвоста» Нової Гвінеї доходить до 10° південної широти. Однак Ван Дімен, як і всі люди того часу, вважав, що східний берег Карпентарії, обстежений у 1623 році Карстенсом аж до 17° південної широти, є частиною Нової Гвінеї.
 
На початку 1644 року в Батавіі були споряджені три невеликих кораблі та підібрана команда зі ста десяти чоловік. Головним керманичем експедиції призначений був Франс Вісхер. Записи учасників цього плавання не збереглися, але маршрут експедиції показаний на «картімапі Бонапарта», що зберігається в Мітчелловській бібліотеці в [[Сідней|Сіднеї]] (називається вона так тому, що потрапила в Австралію з особистих архівів одного з родичів Наполеона). КартаМапа складена за даними Тасмана, і на ній є його власноручні позначки.
 
Результати цього плавання перевершили всі очікування. Тасман пройшов вздовж західного берега півострова Кейп-Йорк, потім уздовж південного берега затоки Карпентарія і відкрив поблизу нього ряд дрібних островів. Він обстежив західний берег затоки Карпентарія, пройшов потім вздовж північного узбережжя півострова Арнемленд, форсував протоку Дан-дас між півостровом Кобург і [[Мелвілл (острів, Канада)|островом Мелвілл]], і ввійшов в затоку, якій присвоївпривласнив ім'я Ван Дімена. Не заходячи вглиб цієї затоки, Тасман знову вийшов у відкрите море, обігнув з півночі острова Мелвілл та Батерст (острови ці він прийняв за частину материка), і пішов на південно-захід вздовж ще не обстеженого північно-західного узбережжя Австралії. Часом через рифи і дрібні острівці йому доводилося триматися на значній віддалі від берега, але він встановив, що ніде в ньому немає широких розривів, і пройшов уздовж нього аж до місць на південь від 21° південної широти, які вже були обстежені в 20-х роках XVII століття. Від Північно-Західного мису Тасман попрямував до Яви і прибув до Батавію на початку серпня 1644 року.
 
Таким чином, Тасман стер з картимапи великі «білі плями» в районі затоки Карпентарія і північно-західного узбережжя Австралії. Західна частина материка набула після цього плавання обрисів, які ми бачимо і на сучасних картах. Північний берег Австралії на карті Тасмана отримав лише загальні контури, і тільки ретельні дослідження, проведені майже два століття по тому, дозволили уточнити його дані і нанести на картумапу низку заток, мисів і островів в цій частині материка. Але саме Тасман виявив, що лінія берега тягнеться безперервно від Північно-Західного мису до затоки Карпентарія.
 
Після повернення експедиції до Батавії Тасману було присвоєно чин командора і піднята платня, а сам він був призначений членом Юридичної ради Батавії. У [[1647]] році він був направлений як представник до каролякороля [[Сіам]]у, а в [[1648]] році очолив загін з 8 кораблів, що виступили проти кораблів іспанського флоту.
 
=== Розчарування Ост-Індської компанії ===
Рядок 106:
У квітні 1645 року помер Ван Дімен, і нова тенденція в заморській політиці компанії перемогла остаточно. Тасман, по суті, залишився не при справах.
 
Він впав ву немилість, брав участь ву дрібних експедиціях, потім в 1651 році був відновлений ву правах, але залишив службу в компанії та перейшов до занять торгівлею в Батавії.
 
Помер Абель Янсзон Тасман в [[10 жовтня]] [[1659]] року в Батавії.
Рядок 118:
* Міст завдовжки 1,3&nbsp;км в місті [[Гобарт]], адміністративному центрі Тасманії
* Швидкісна дорога (Tasman Highway (або A3) на острові Тасманія
* Національний парк ву Новій Зеландії
* Гірська вершина в Новій Зеландії
* Озеро в Новій Зеландії
* Затока в Новій Зеландії
* Адміністративний район ву Новій Зеландії
 
* [[6594 Тасман]]&nbsp;— астероїд, названий на його честь<ref>{{DMPN}}</ref>.
Рядок 136:
* [http://gutenberg.net.au/pages/tasman.html The Tasman page at Project Gutenberg of Australia] This page has links to Tasman's journal and other important documents relating to Tasman
* [http://www.atmitchell.com/journeys/history/voyages/voya_huydecoper.cfm/ The Huydecoper journal&nbsp;— Abel Tasman&nbsp;— The State Library of NSW]
* [http://www.adb.online.anu.edu.au/biogs/A020463b.htm J. W. Forsyth, 'Tasman, Abel Janszoon (1603?&nbsp;— 1659)', Australian Dictionary of Biography, Volume 2, Melbourne University Press, 1967, pp 503–504503—504.]
 
{{DEFAULTSORT:Тасман, Абель}}
Рядок 145:
[[Категорія:Померли 10 жовтня]]
[[Категорія:Померли 1659]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Уродженці провінції Гронінген]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Абель_Тасман