|
== Біографія ==
Народився в кибитці циганського табору, який з [[1916]] року розташувався на околиці [[Париж]]а. У 12 років навчився грати на шестиструнному [[банджо]] і почав виступати на вулицях і в танцювальних залах. У 17 років перейшов на гітару, але під час пожежі в кибитці пошкодив ліву руку (два пальці — четвертий і п'ятий — виявилися паралізованими), через що йому довелося розробити систему гри трьома пальцями. У 20 років (1930) почав грати джаз у [[бар]]ах, [[ресторан]]ах, акомпанував популярному вокалістові [[Жан Жавлон|Жану Савлону]], у 1932 році познайомився зі скрипалем [[Стефан ГраппелліГрапеллі|Стефаном ГраппелліГрапеллі]], і через півтора року виник квінтет «{{нп|Quintette du Hot Club de France}}», до якого увійшли ще два гітаристи, — [[Пиці Шапу]], [[Йозеф Рейнхардт]] — і контрабасист [[Луї Вола]]. Великий успіх принесли записи Dinah; Lady, Be Good; Tiger Rag. У другій половині 30-х років з квінтетом виступали [[Коулмен Хокінс]], [[Барні Бігард]], [[Діккі Уеллс]], [[Рекс Стюарт]], [[Бені Картер]] та ін.
Квінтет розпався, коли почалася війна в [[Європа|Європі]] (1939). [[Стефан ГраппелліГрапеллі]] виїхав до [[Лондон]]а, а Рейнхардт збирав нові групи, виступав в окупованих [[німці|німцями]] країнах і у [[Північна Африка|Північній Африці]], намагався ствердити себе у професії [[композитор]]а (найкраще, що він створив, — звукова доріжка до кінофільму «Село гніву», 1946, і джазова балада {{нп|Nuages}}, 1940). Новий сплеск активності припав на кінець 1940-х років: він отримав запрошення від [[Дюк Еллінгтон|Дюка Еллінгтона]] (1947), грав з [[Діззі Гіллеспі]], трохи пізніше — з Марсіалем Солалем. На початку 1950-х років виник новий квінтет із [[Стефан ГраппелліГрапеллі|Стефаном ГраппелліГрапеллі]].
== Література ==
|
