Флорентійський собор: відмінності між версіями

Флорентійська унія укладена на соборі в [[Флоренція|Флоренції]] [[1439]] між східною та західною (Римською) церквами. [[Візантія|Візантійський]] імператор [[Іоанн VIII Палеолог]] був зацікавлений в унії з політичних причин (загроза турків), хоч були між грецькими ієрархами такі, що хотіли унії з релігійних мотивів (патріарх Йосиф II, архієпископ Віссаріон й інші). Підписали унію усі єпископи що були на соборі. Відкрито відмовився від підписання тільки митрополит ефесський Марк. Традиційно православні віряни ідеї, що не підтримувались традицією Церкви, називали [[єресь|єрессю]] і вивергали з Церкви (піддавались [[анафема|анафемі]]). Тому, підписання унії з католиками сприймалося як соборне впадіння митрополії у [[єресь]]. Сподівана військова допомога Заходу проти турків не була дана, і тому Флорентійська унія у Візантії не мала успіхів. В той же час, головною причиною краху унії є факт, що підписуючи орос собору, кожна сторона вкладала свій зміст в його текст. За шість місяців до падіння Візантії, Ісидор Київський, ставший на той час патріархом Константинопольским, проголосив Унію в Софіївському Соборі в присутності Імператора, єпископату, і мирян. Проте ця міра разглядувалась як тимчасова великою частиною населення Константинополя.<ref>{{Cite web|url=https://www.academia.edu/12517867/COUNCIL_OF_FLORENCE_THE_UNREALIZED_UNION|title=Dezhnyuk, Council of Florence: The Unrealized Union|last=Дежнюк|first=Сергій|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>