Раймунд VII (граф Тулузький): відмінності між версіями

'''Раймунд VII''' (*''{{lang-fr|Raymond VII'',}}; [[1197]] — [[27 вересня]] [[1249]]) — [[граф]] [[графство Тулузи|Тулузи]], [[маркіз]] Провансу, герцог Нарбони у 1222—1249 роках. З огляду на дослідження 1990-х років, що виявили наявність ще двох графів Раймундів. які панували у 942—978 роках, то нумерація цього Раймунда може бути змінена на «IX».

Походив з династії Руерг (Раймундідів). Син [[Раймунд VI (граф Тулузький)|Раймунда VI]]. графа Тулузи, та Джоан Плантагенет (доньки Генріха II, короля Англії). Народився в липні 1197 року в замку Бокер. Здобув гарну освіту при дворі свого батька, відомого покровителя мистецтва і літератури. З вторгнення 1209 року хрестоносців на землі Лангедоку, які за покликом папи римського Іннокентія III рушили проти [[Катари|катарів]], Раймунд намагався схилити батька організувати спротив усіх феодалів та міст області, проте марно.

У 1211 році на деякий час перебрався до Англії, де отримав підтримку з боку вуйкодядьки [[Іоанн I Безземельний|Джона I]], короля Англії. Згодом на деякий час повернувся на батьківщину, де оженився на доньці короля Арагону. Негативно сприйняв план батька, запропонований 1212 року папі римському, за яким Раймунд VI мав зректися влади на користь сина, що переходив під опіку Педро II, короля Арагону.

Але 1213 року після поразки при Мюре, де переконливу перемогу здобули хрестоносці, перебрався до Арагону. Звідти у 1215 році разом з батьком та графом Фуа рушив до Риму, щоб переконати папу римського припинити хрестовий похід. На Латеранському соборі того ж року батько Раймунда було позбвленопозбавлено усіх володінь, окрім північної частки, яку планувалося передати Раймунду.

1216 року разом з батьком рушив до Арагону, на шляху побував в Генуї та Марселі. післяПісля цього Раймунд VIвиїхав до Арагону, а його син розпочав боротьбу із загарбниками. Вже 24 серпня зумів захопив Бокер. Звідси почав атакувати загони хрестоносців, що засіли в захоплених замках. 1217 року вдалося зайняти Тулузу. Протягом 1219 року Раймунд разом з васалами батька звільнив більшу частину Лангедоку. УспішннимиУспішними були дії у 1220—1222 роках. 1222 року після смерті батька став новим графом Тулузьким.

Раймунд VII намагався в першу чергу відновити та захистити основні землі — графство Тулузьке. Проте після виснажливої війни не мав ресурсів для оборони Прованського маркізату. Його землі були атаковано хрестоносцями, які 1226 року захопили важливе місто Авіньйон. війна тривала протягом 1226 року, коли Раймунд VII втратив Монпельє, Нарбон і Каркассон. Проте відмовився поступатися графством Тулузьким. ВУ цей момент помер від [[Дизентерія|дизентерії]] король Людовик VIII. Проте боротьба тривала, оскільки на бік ворогів перейшов архієпископ Нарбону, а граф Фуа, рід Тренкавель відмовилися від спротиву. Тоді Раймунд VII вирішив спиратися на катарів, яких хрестоносці жорстко переслідували. Водночас відновив союз з Англією, регенти якої підбурювалися феодалів північної Франції проти центральної влади.

Раймунд VII вимушений був прийняти католицького єпископа та домініканців-інквізиторів, що розташувалися у місті Тулуза. Втім граф продовжував таємно підтримувати катарів, можливо розраховуючи набути нової військової та фінансової потуги, щоб переглянути невигідний договір. 1235 році в Тулузі відбулося повстання проти інквізиторів, що повтікали з міста. Граф в свою чергу не чинив спротив повсталим. Це знову викликало напруження з Папським престолом. 1236 року він вимушений був погодитися на повернення домініканців до Тулузи, а також дати обіцянки здійснити прощу в Святу Землю, що зробив у 1237 році.

1241 року здійснив оммаж на вірність королю Людовику IX та завірив папського легата у вірності Папському престолу проти імператора Фрідриха II. ВТого цей періодчасу він шукав можливості для нового шлюбу, в якому міг бути народжений син-спадкоємець, що нівелювало умови Паризького договору. 121411241 року він розлучився з дружиною з огляду на родинну спорідненість.

1242 року з початком війни АнгліАнглії та Франції, Раймунд VII вирішив скористатися ситуацією, почавши потужне повстання. Спочатку він взяв в облогу важливе місто Каркассон. Проте плани були порушені поразкою англійців у битві при тайбуріТайбурі (Аквітанія). Втім граф тулузиТулузи завдав поразки французам у битві при Пенне-д'Агенес. Незважаючи на це до володінь Раймунда VII вдерлося нове військо, що примусило його здатися. У січні 1243 року підписав нову угоду, яка підтверджувала Паризьку угоду 1229 року.

1243 року оженився на доньці впливового феодала Лузіньяна. Того ж року брав участь у соборі в Безьє, неде намагався переконати католицьких прелатів скасувати інквізицію в Лангедоку, проте марно. Слідом за цим рушив до Риму, де зустрівся з новим папою римським Іннокентієм IV. Раймунд VII став вправно вести перемовини, сподіваючись отримати підтримку Папського престолу, замирити папу іта імператора. Перемовини тривало до 1244 року. Зрештою ФрідрихФрідріх II визнав Раймунда VII маркізом Провансу. Але папа римський в останню мить відмовився схвалити усі угоду й втік з Риму.