Відмінності між версіями «Сулейман ібн Кутулмиш»

нема опису редагування
(Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Сулейман ібн Кутулмиш | місце_проживання = | зображенн...)
 
}}
'''Сулейман ібн Кутулмиш''' (*д/н — [[1086]]) — 1-й [[султан]] [[Конійський султанат|Конійського султанату]] (Рума) у [[1077]]—[[1086]] роках.
 
== Життэпис ==
 
=== Молоді роки ===
Походив з династыъ [[Сельджуки]]дів. Син Кутулмиша, сина Арслаана Ябгу і онука Сельджук-бека. Про дату народження нічого невідомо. Протягом 1060—1064 років разом з батьком боровся проти султана [[Алп-Арслан]]а, проте зазнав поразки. Після загибелі батька Сулейман з 3 братами втік до таврійських гір (Кілікія), звідки здійснював набіги на Сельджуцьку імперію. В свою чергу Алп-Арслан відправив декілька військових походів проти синів Кутулмиша. В цій боротьбі усі брати Сулеймана загинули. Втім у 1071 році зумів створити невеличке володіння у Малій Азії, визнавши зверхність Алп Арслана, який у 1077 році визнав Сулеймана володарем Руму.
 
=== Султан ===
Незважаючи на офіційний статус султана, Сулейман напочатку мав невеличке володіння. Втім він використав постійну боротьбу за владу у Візантійській імперії. завдяки цьому поступово став розширювати свою державу у Малій Азії. У 1077 році отримав гроші від Михайла VII, імператора Візантії, для придушення повстання норманського найманця Русселя де Байоля в Анатолії. Останній розбив у битві при Арморіумі (поблизу сучасного м. Сивріхісара) візантійців на чолі із Іоанном Дукою. Втім у 1078 році Сулейман переміг Русселя, якого захопив у полон та відправив до Константинополя.
 
У 1078 році візантійський імператор [[Михайло VII]] звернувся до Сулеймана, намагаючи того найняти для боротьби проти заколотника [[Никифор III Вотаніат|Никифора Вотаніата]]. Втім останній перетягнув сулеймана на свій бік, обіцяючи тому землі у Малій Азії. після повалення Михайла VII і сходження Вотаніата як імператора Никифора III, Сулейман ібн Кутулмиш отримав землі на узбережжі Босфорської протоки. У 1080 році пысдтримав заколот Никифора Меліссена проти Никифора III. Меліссена відкрив ворота важливого міста Нікеї (було переймовано на Ізнік), яка була до того ж потужною фортецею. Вона на певний період став столицею султанату.
 
Звідси Сулейман I розпочав походи на навколишні землі. Доволі швидко він захопив віфінію, а слідом за цим Лідію та Іонію. Тим самим відрізав візантійські землі в центральній Анатолії від балканський володінь імперії. Важливими кроками стало захоплення Смірни. була здійснена спроба захопити Трапезунд, втім марно.
 
Водночас він проводив лагідну політику щодо сільського грецького населення, оскільки під час поході вона стало масового переселятися до прибережних міст, які ще контролювала Візантія. Розглядаючи сільське господарство як основу еконмоіки своєї держави Сулейман не бажав знелюднення земель, оскільки тюрки, що з ним прийшли були ще переважно кочівниками. Сулейман впровадив аграрну політику, одержавши довіру візантійського сільського населення, через зменшення податків і поліпшення соціального стану, а також релігійну терпимість.
 
У 1083 році розпочалася війна з Візантійською імперією. На той час новим її правителем став [[Олексій I Комнін|Олексій I]]. В ній Сулейман зазнав невдачі й вимушен був віддати імперії місто нікомедію. Разом встановив мирні стосунки з Олексієм I, якого визнав своїм сюзереном. Як васала Візантії сулейман захопив Каппадокію, потім місто Іконій з областю, вдерся до Вірменської Кілікії.
 
У 1084 році виступив у похід на схід, залишивши намісником [[Абу'л-Касім]]а. Спочатку вдалося захопити північну Сирією з Алеппо та Едессою, у 1085 році захоплено і пограбовано Антіохію. Втім Сулейман стикнувся з амбіціями іншого представника династії Сельджукидів — [[Тутуш I|Тутуша ібн Алп Арслана]], який у вирішальній битві 1086 року поблизу Антоіхії завдав ніщивної поразки війську Сулеймана, який загинув у бою. після цього Конійський (Румський) султанат поринув у протистояння за владу до 1092 року, коли одноосібним султаном став [[Килич-Арслан I]].
 
== Джерела ==
* Speros Vryonis, The Decline of Medieval Hellenism in Asia Minor and the Process of Islamization from the Eleventh through the Fifteenth Century (University of California Press, 1971), pp. 112-3.
* Andrew Peacock, The Seljuks of Anatolia: Court and Society in the Medieval Middle East, (I.B. Tauris, 2013), 71-72.
 
[[Категорія:Султани Рума]]
[[Категорія:Сельджукиди]]
94 293

редагування