Вітовт: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
NOSFERATU (обговорення | внесок)
Augustus-ua (обговорення | внесок)
доповнення, переклад з біл
Рядок 34:
 
=== Дитинство і молоді роки ===
Народився Вітовт близько 1350 року. Точна дата його народження невідома. Хроніст [[Конрад Бітшин]]. при описі битви під Рудовою (1370) згадував, що Вітовту, який брав участь в битві, було двадцять років. За [[Мартін Кромер|Кромером]], в 1430 р. Вітовту було вісімдесят<ref>''Барбашёв А. И.'' [http://www.archive.org/download/Barbashev_A_I/Barbashev_A_I_Vitovt_i_ego_politika_do_Grunvaljdenskoj_bitvy_1885.pdf Витовт и его политика до Грюнвальдской битвы (1410 г.).] — СПб.: Типография Н. Н. Скороходова, 1885. — Глава II. — С. 18.</ref>. Батько Вітовта [[Кейстут]] і його дядько [[Ольгерд]] правили спільно і не боролися за владу у Великому князівстві Литовському. Ольгерд був великим князем і займався східними та південними справами, Кейстут вів запеклу боротьбу з поляками, угорцями та [[Тевтонський орден|тевтонськими лицарями]] на північному заході. Матірю Вітовта була друга дружина Кейстута, язичницька жриця, [[Бірута (дружина Кейстута)|Бірута]].
Народився близько [[1350]] р. у сімї великого князя литовського [[Кейстут|Кейстута]] та його дружини, [[Бірута (дружина Кейстута)|Бірути]]. В [[1370]] році отримав від батька в уділ місто Гродно. У [[1370]]-[[1376]] брав участь у походах проти [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]], а в [[1372]]&nbsp;— на Москву.
 
Перші відомості про Вітовта в джерелах відносяться до кінця [[1360-ті|1360-х]] років. У 1368 і 1372 роках він брав участь в походах Ольгерда на [[Москва|Москву]]. У 1374 отримав у володіння [[Городенське князівство|Гродненське князівство]]. У 1376 року вже як князь гродненський брав участь в поході на Польщу. Від 1377 р. робив самостійні походи в землі Тевтонського ордена.
 
Після смерті Ольгерда в 1377 Кейстут визнав його старшого сина від другого шлюбу, [[Владислав II Ягайло|Ягайла]] великим князем литовським і продовжив традиційну для себе війну з хрестоносцями.
 
Проте, Ягайло побоювався свого впливового дядька, до того ж проти Кейстута його налаштовували мати — [[Уляна Олександрівна|Уляна Тверська]] і швагер [[Войдила]].
 
У лютому [[1380]] Ягайло без узгодження з Кейстутом уклав п'ятимісячне перемир'я з [[Лівонський орден|Лівонським орденом]] для захисту своїх спадкових земель в Литві, а також [[Полоцьк|Полоцька]], тільки що забраного у свого брата і суперника, [[Андрій Полоцький|Андрія]].
 
[[31 травня]] 1380 Ягайло і великий магістр Тевтонського ордена [[Вінріх фон Кніпроде]] уклали таємний [[Довидішковський договір]], підставивши тим самим під удар хрестоносців землі Кейстута, на які дія договору не поширювалося.
 
=== Боротьба за владу у Великому князівстві Литовському ===
У лютому [[1381]] хрестоносці вторглися в землі Кейстута і рушили в напрямку [[Тракай|Трок]]. Був зруйнований Новий Городок і взято в полон близько 3 000 чоловік. Комтур Оструди, [[Гюнтер Гоенштейн]] повідомив Кейстута про укладення Довидішковського договору, після чого Кейстут вирішив розпочати війну з Ягайлом. В кінці [[1381]] р. він на чолі війська вирушив до [[Пруссія|Пруссії]], але по дорозі різко повернув на [[Вільнюс|Вільно]]. Незадоволений рішенням батька Вітовт відбув в [[Дорогичин|Дорогочин]] і [[Гродно]]. Кейстут з легкістю взяв Вільно та полонив самого Ягайла. Крім того, він виявив секретний договір з Орденом, яким зміг довести Вітовту плани Ягайла.
Під час [[Литовсько-руська громадянська війна (1389–1392)|Литовсько-руської громадянської війни 1389—1392]], за підтримки місцевих князів намагався вибороти політичну незалежність [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]].
 
Під час переговорів з Ягайлом у Вільні, Вітовта разом з Кейстутом схопили і помістили в [[Кревський замок]]. У замку Кейстута задушили, однак Вітовту за допомогою дружини [[Анна Святославна|Анни Святославни]] вдалося втекти.
 
В ході боротьби з двоюрідним братом Вітовт був змушений двічі бігти у володіння Тевтонського ордена (1382—1384, 1389—1392) а також передати хрестоносцям [[Жмудь|Жемайтію]]. Через [[Берестя]] і [[Мазовія|Мазовію]] Вітовт прибув до Пруссії, де [[21 жовтня]] [[1383]] прийняв католицтво і ім'я ''Віганд''. Проте невдовзі, після повернення на батьківщину в [[1384]] перейшов у православ'я і отримав ім'я ''Олександр'', проте пізніше повернувся в католицтво, зберігши православне ім'я.
 
У 1384 році він отримав назад частину спадщини свого батька.
 
Після [[Кревська унія|унії Великого князівства Литовського з Польщею]] в [[1385]] р. Вітовт очолив опозиційно налаштоване щодо унії угруповання феодалів ВКЛ. Боровся за незалежність князівства від Польщі і домагався від польського короля Ягайла визнання за собою (на правах намісника) Великого князівства Литовського. За допомогою лицарів Лівонського ордену протягом [[Громадянська війна у Великому князівстві Литовському (1389—1392)|війни (1389—1392)]] намагався скинути заступника Ягайла на литовському престолі — свого двоюрідного брата [[Скиргайло Ольгердович|Скиргайло]] і почати управляти державою незалежно від польського короля.
 
В результаті цієї боротьби між ним і Ягайло в [[1392]] році було укладено компромісну [[Острівська угода|Островську угоду]], згідно якої була визнана фактична верховна влада Вітовта в ВКЛ, але Ягайло де-юре зберігав титул великого князя литовського.
 
=== Централізаторська політика. Битва на Ворсклі ===