Історія Костянтинівки: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 23:
11 серпня 1895 року під'єсаул Дмитро Костянтинович Номікосов (онук засновника міста Номікосова) отримав від бельгійських підданих заставу в 6756,75 рублів золотом за 210 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]] землі в заплаві річки [[Кривий Торець]], вздовж залізниці.
14 вересня 1895 року Луї Ламбертом, Полем Нобле і Жозефом Сізеле, які представляли інтереси трьох різних бельгійських промислових груп створили Анонімне Товариство Донецьких скляних заводів. Луї Ламберт, власник Verreries des Hamendes в Жюме ([[Шарлеруа]]), став генеральним директором нової компанії. Поль Нобле, директор Glass Mariemont (Ла-Лув’єр), дочки Сосьете Женераль в Бельгії, став директором, як і Жозеф Сізеле, впливовий підприємець з [[Антверпен|а]]. У 1896 двоє з цієї трійці батьків-засновників, Жозеф Сізеле та Поль Нобле, на 20 десятинах купленої раніше у дідича Номікосова землі засновують біля станції Костянтинівка залізопрокатне виробництво: АТ «Залізопрокатні заводи в Костянтинівці (Донець)». Костянтинівці дуже пощастило з цією «групою засновників». Якщо Луї Ламберт був асом в скловарінні і створив надприбуткове скляне, пляшкове та дзеркальне виробництва, то Жозеф Сізеле – надприбуткове металургійне. Статутний капітал товариства становив у 1896 р. 2,5 млн [[Бельгійський франк|франків]]; у 1900 р. – 5 млн; у 1911 р. – 7 млн; у 1914 р. – 10 млн франків<ref>[http://www.konstantinovka.com.ua/newspaper/nasa-istoria/zasnuvanna-kostantinivki-castina-vi Заснування Костянтинівки. Частина VI]</ref>.
1895-1897 — в Сантуринівці бельгійським «Анонімним суспільством донецьких скляних і хімічних заводів» споруджені скляний і хімічний заводи.
Рядок 32 ⟶ 34:
1899 — побудований завод дзеркального ([[Термополіроване скло|полірованого]]) скла та дзеркал.
{{Цитата|Бельгія прийшла на землі Степової України пізніше, ніж Англія та Франція, але прийшла надзвичайно потужно. За 10-12 років була проведена індустріалізація та створена на землях катеринославщини «Українська Бельгія»<ref>[http://www.konstantinovka.com.ua/newspaper/nasa-istoria/belgian-king-s-day Презентація книги "Сталь у степу. Погляд з України"]</ref>}}.
В липні 1900 року всі костянтинівські заводи охопив загальний стихійний страйк. Заворушення, в яких взяли участь понад 1000 осіб, спалахнули після того, як бельгійці побили двох робітників. Обурені заводчани закидали камінням котеджі іноземців. На наступний день упинилися всі заводи. Відбувся мітинг, де робітники закликали до боротьби з [[Експлуатація (визиск)|експлуататорами]].▼
▲В липні 1900 року всі костянтинівські заводи охопив загальний стихійний страйк. Заворушення, в яких взяли участь понад 1000 осіб, спалахнули після того, як бельгійці побили двох робітників. Обурені заводчани закидали камінням котеджі іноземців. На наступний день
У залізничному довіднику за 1902 рік зазначається, що селище нагадує своєю монотонністю колишні військові поселення<ref>Иллюстрированный спутник по Курско-Харьковско-Севастопольской железной дороге. Х., 1902, стр. 215, 216.</ref>.
За роки кризи (1900 -1908) з 15 бельгійських металургійних компаній десять зазнали краху, ще четверо «пройшли через припинення платежів, встановлення над ними адміністрації кредиторів, втрату свого акціонерного капіталу. В.І. Бовикін, В.Петерс «Бельгійське підприємництво в Росії»: «Лише костянтинівський залізопрокатний пройшов ці роки без втрат. Яким чином це сталося... нам залишається тільки гадати. Однак, це був дійсно винятковий випадок»<ref>
У квітні 1912 року в селищі пройшов загальноміський страйк, який став відповіддю на вбивство поліцією робітника пляшкового заводу, революціонера В. С. Бобильова.
| |||