Михальчук Костянтин Петрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 41:
== Життєпис ==
[[Файл:Myhalchuk kostyantyn petrovych.jpg|thumb|Памятна дошка в м.[[Житомир]]]]
В [[1856]]–[[1858]] роках навчався в Житомирській чоловічій гімназії. В [[1859]]–[[
З 1873 року мешкав у Києва. З 1873 року до кінця життя працював завідувачем головної контори та головним бухгалтером «Товариства Київського пивоварного заводу». Співпрацював з Південно-Західним відділом [[Російське географічне товариство|Російського географічного товариства]] (1873–1876), [[Петербурзька АН|Петербурзькою Академією Наук]]. Співробітничав у журналі «Киевская старина», виданнях «Зоря», «Діло», «Правда» та інших.
Досліджував проблеми української [[діалектологія|діалектології]], історії укранської мови, українського [[правопис]]у, методології [[лінгвістика|лінгвістики]]. Вперше здійснив систематичний опис українських діалектів на основі порівняльних матеріалів, одержаних після обстеження українських говірок за єдиною програмою, визначив діалектичне членування української мови, окреслив межі поширення трьох наріч — північного, південно-західного. і південно-східного — і менших одиниць діалектичного поділу.▼
З [[1893]] року був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка. У 1908 - 1914 роках - відповідальний редактор «Записок» Українського наукового товариства. Окрім того, був членом Історичного товариства Нестора-літописця, Київського літературно-артистичного товариства (з 1890 року), Київського товариства заохочення мистецтв (1891-1897) та його наступника, Київського товариства старожитностей і мистецтв (з 1897 року).
▲Основоположник наукової [[Україна|української]] [[діалектологія|діалектології]]. В описових працях методологічно був одним з попередників [[структуралізм]]у. Досліджував проблеми української [[діалектологія|діалектології]], історії укранської мови, українського [[правопис]]у, методології [[лінгвістика|лінгвістики]]. Вперше здійснив систематичний опис українських діалектів на основі порівняльних матеріалів, одержаних після обстеження українських говірок за єдиною програмою, визначив діалектичне членування української мови, окреслив межі поширення трьох наріч — північного, південно-західного. і південно-східного — і менших одиниць діалектичного поділу.
Підготував першу карту українських говорів; обґрунтував поділ діалектів на давні й новожитні, запропонував пояснення генези багатьох явищ сучасних діалектів («Наріччя, піднаріччя і говори південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини», 1872, 1877, рос. мовою). В етногенетичних дослідженнях обстоював автохтонність південно-давньоруського населення Київщини, запропонував критерії розмежування структурно і генетично близьких мов, наріч («Відкритий лист до О. М. Пипіна з приводу його статей у „Вестнике Европы“…», 1909). Обґрунтував наддіалектичний характер літературної мови; утверджував право української мови і культури на безперешкодний розвиток ["Що таке малоруська (південноруська) мова?", 1899; «До питання про малоруську літературну мову», 1898, опубл. 1929; обидві — рос. мовою].▼
▲Підготував першу карту українських говорів; обґрунтував поділ діалектів на давні й новожитні, запропонував пояснення генези багатьох явищ сучасних діалектів («Наріччя, піднаріччя і говори південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини», 1872, 1877, рос. мовою). В етногенетичних дослідженнях обстоював автохтонність південно-давньоруського населення Київщини, запропонував критерії розмежування структурно і генетично близьких мов, наріч («Відкритий лист до О. М. Пипіна з приводу його статей у „Вестнике Европы“…», 1909). Обґрунтував наддіалектичний характер літературної мови; утверджував право української мови і культури на безперешкодний розвиток ["Що таке малоруська (південноруська) мова?", 1899; «До питання про малоруську літературну мову», 1898,
Сформулював наукові принципи обстеження українських діалектів, що заклали підвалини їх типол. вивчення («Програма до збирання діалектних одмін української мови», 1909, у співавторстві з Є. Тимченком; «Програма для збирання особливостей малоруських говорів», 1910, рос. мовою, у співавторстві з А. Кримським). У публіцист, статтях, надрукованих в газетах і журналах, виступав на захист української мови і культури, зокрема, одна з його статей на сторінках газети «Діло» називалася «Чого хотять від нас Росияни».▼
▲Сформулював наукові принципи обстеження українських діалектів, що заклали підвалини їх
Як редактор і порадник вклав багато праці у видання «Української граматики» та «Російсько-українського словаря» Є.Тимченка, [[Словник Грінченка|«Українського словаря» за ред. Б. Грінченка]].
З квітня 1873 до самої смерті у квітні 1914 р. мешкав у будинку головної контори Товариства Київського пивоварного заводу (вулиця Кирилівська, 41). Цей будинок має значну меморіальну цінність. У квартирі Костя Михальчука проходили збори Старої Громади, тут бували Володимир Антонович, Дмитро Дорошенко, Михайло Драгоманов, Павло Житецький, Орест Левицький, Микола Лисенко, Володимир Науменко, Іван Огієнко, Олександр Русов, Іван Стешенко, Єлисей Трегубов, Олександр Черняхівський, Павло Чубинський.
1886 року саме у цьому будинку відвідав Костя Михальчука Іван Франко зі своєю нареченою Ольгою Хоружинською напередодні одруження.
Кость Михальчук помер у цьому будинку та був похований на Щекавицькому кладовищі. 1928 року поховання втрачено.
== Праці ==
| |||