Буття: відмінності між версіями

За [[Платон]]ом, справжнім джерелом буття може бути лише [[ейдос|ідея]], котра у вищому способі буття постає, як Єдине. Воно є тотальне, вічне та незмінне. Всі ж речі та явища чуттєвого світу існують лише в міру їхньої причетності до Єдиного. Отже, речі самі по собі не мають у собі буттєвого кореня. Щоб зрозуміти їх, як і Космос узагалі, треба не стільки досліджувати речі, скільки, відштовхуючись від них, сходити до споглядання вічних ідей.

 

 

[[Геракліт]] стверджував, що стабільного, стійкого буття зовсім нема, сутність буття у вічному становленні, в єдності буття і небуття. За глибину і загадковість думок, які дуже часто висловлював в складних поняттях і образах, Геракліт одержав прізвище Темний. Першооснову світу він бачив у постійному русі, течії речей, [[зміна]]х, які втілилися у його формулі «panta rhei» «[[все тече]]». На відміну від перших натурфілософів, які відшукували сталу першоречовину, Геракліт визнавав лише змінність. Вогонь для нього був втіленням самих перетворень. Постійна рухливість вогню трактувалась Гераклітом як вираз зміни світу взагалі.