Старобілоруська мова: відмінності між версіями

Згодом білорусько-український діловий стиль старобілоруської мови («[[руська мова]]») став офіційною мовою ВКЛ, що було законодавчо оформлено в Статутах 1566 і 1588 (див. [[Статути Великого князівства Литовського]]). Протягом 15—17 ст. старобілоруською мовою з'явилися численні жанрово різноманітні твори — документи великокнязівської канцелярії, статути, судебники, договори, грамоти, привілеї, інвентарні описи, актові матеріали судів, міських управ, магістратів та ін., релігійно-полемічна література, а також твори світської літератури (літописи, хроніки, хронографи, мемуарна література, перекладні повісті, оригінальні поетичні твори тощо). На основі старобілоруської мови виникло білоруське книгодрукування (білоруський першодрукар [[Франциск Скорина]] 1517—19 прокоментував і видав у [[Прага|Празі]] 23 книги [[Біблія|Біблії]] мовою, наближеною до старобілоруської мови). Навчальну й проповідницьку літературу друкували у Вільні, Єв'ї (нині м. [[Вевіс]], Литва), Кутеїнському монастирі ([[Орша]]; нині місто Вітебської обл.), [[Несвіж]]і (нині місто Мінської обл., Білорусь). Від середини 17 ст. старобілоруська мова як офіційна була майже повністю витіснена з ужитку польською мовою, а з початку 18 ст. вона існувала лише в народно-діалектному варіанті. У 19 ст. відбувалося формування [[білоруська мова|білоруської національної мови]].

== Твори старобілоруською мовою ==

== Джерела та література ==

* ''Півторак Г. П.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=starobiloruska_mova Старобілоруська мова] // {{ЕІУ|9|814}}