Українська соціал-демократична робітнича партія: відмінності між версіями

Щоб уможливити Директорії порозуміння з [[Антанта|Антантою]], соціал-демократи відкликали [[7 лютого]] 1919 своїх міністрів з уряду, залишивши [[Остапенко Сергій Степанович|С. Остапенкові]] вільну руку для переговорів з французькими представниками в Одесі. Одночасно С. Петлюра вийшов з УСДРП, а В. Винниченко вибув зі складу Директорії, передавши свої повноваження С. Петлюрі ([[11 лютого]] 1919). ЦК УСДРП ([[Безпалко Йосип Іванович|Й. Безпалко]], [[Лівицький Андрій Миколайович|А. Лівицький]], [[Шадлун Микола Якимович|М. Шадлун]], [[Романченко Іван|І. Романченко]]), що залишився в Україні, продовжував підтримувати політику Директорії й урядів Б. Мартоса (9. 4. — 27. 8. 19191 та І. Мазепи (27. 8. 1919 — травень 1920), а ті її члени, що виїхали на еміграцію (В. Винниченко, Б. Матюшенко, В. Левицький, [[Петро Дідушок|П. Дідушок]], М. Порш, В. Мазуренко, [[Вікул Сергій Павлович|С. Вікул]]), на конференції 9 — 13 вересня 1919 у Відні домагалися виходу есдеків з уряду. «Незалежні» есдеки в січні 1920 створили [[Українська Комуністична Партія|Українську Комуністичну Партію]], що стала леґальною радянською партією і стояла за самостійність [[УССР]]: 20 — 25 січня в Києві пройшов установчий з'їзд УСДРП (незалежних правих), затверджено програму і прийнято нову назву партії — Українська комуністична партія (УКП). Обрано ЦК УКП: голова — А. Драгомирецький, секретар — М. Авдієнко, заступник голови — А. Річицький, члени — М. Ткаченко, В. Мазуренко, В. Фідровський, В. Шахрай, Л. Довбня, Ю. Яворський.

 

 

Партійні органи: «Вільна Україна» (Л.), «Соціалістична Думка» (Л, — Прага, 1922 — 23) і «СоціалістДемократ» (Прага — [[Подєбради]]). УСДП не входила до [[Уряд УНР в екзилі|Уряду УНР в екзилі]], але лояльно ставилася до нього.