Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
{{джерела}}{{Картка:Лідер
| ім'я = Франсіско Франко<br />Francisco Paulino Hermenegildo Teódulo Franco y Bahamonde Salgado Pardo de Andrade
| зображення =Francisco Franco en 1964.jpg
'''Франсіско Франко''' ([[Іберійські імена|повне ім'я]] Франсіско Пауліно Ерменегілдо Теодуло Франко і Баамонде Салгадо Пардо де Андраде, {{lang-es|Francisco Paulino Hermenegildo Teódulo Franco y Bahamonde Salgado Pardo de Andrade}}, [[4 грудня]] [[1892]], [[Феррол]], [[Галісія]], [[Іспанія]]&nbsp;— [[20 листопада]] [[1975]], [[Мадрид]], [[Іспанія]])&nbsp;— військовий і політичний діяч [[Іспанія|Іспанії]], [[диктатор]] у [[1939]]-[[1975]], [[генералісимус]].
 
Також відомий під титулом '''Каудільйо''' ({{lang-es|Caudillo de España por la gracia de Dios}} &nbsp;— голова Іспанії милістю Божою). Прийшов до влади після перемоги антиреспубліканських сил в [[Громадянська війна в Іспанії|громадянській війні 1936—1939]].
 
== Раннє життя ==
Протягом перших двох років республіки при владі були здебільшого ліві партії, що проводили непопулярні аграрні реформи. Крім того, були проведені антиклерикальні реформи, ліквідований [[конкордат]] з [[Католицизм|Католицькою церквою]] [[1851]] року, католицизм як державна релігія скасований, будь-які виплати духовному стану припинені на дворічний період, [[єзуїти|орден єзуїтів]] знову заборонений, широко поширена система церковної освіти розформована, полегшена процедура розлучення, багато монастирів було зруйновано. Суспільство стрімко політизувалося і радикалізувалось. Страйки, замахи, що супроводжувалися бомбометанням, і кривава смута в селі, за яким стояло таємне анархістське товариство «''Federación Anarquista Ibérica''» (FAI)— «Іберійська федерація анархістів» (ІФА), що висувало гасла «вільного комунізму», привели до зміни уряду. У [[1933]] до влади прийшли праві партії, що зупинили реформи. Після «двох червоних років» почалися «два чорні роки» республіки. В результаті в країні почали активно формуватися численні напіввійськові організації різних політичних відтінків, від анархістів і комуністів до націоналістичної «Іспанської фаланги». [[1934]] року в [[Астурія|Астурії]] спалахнуло анархістське шахтарське повстання, в придушенні якого брав участь Франко. Після цього генерал став головнокомандувачем в [[Марокко]], але після кількох місяців повернувся до Мадрида, щоб прийняти пост голови Великого генерального штабу.
 
У лютому [[1936]] на виборах перемогли партії Народного Фронту, в який входили соціалісти, комуністи, анархісти та лівобуржуазні партії. Прихильники Народного Фронту відразу ж почали звільняти політичних ув'язнених з в'язниць, захоплювати землю, громити церкви і монастирі. Протягом кількох подальших місяців в уряді все більше з’являлосяз'являлося представників лівих сил. Іспанія на той час була в дуже поганому економічному стані, з 11 мільйонів дорослих іспанців понад 8 мільйонів перебували за межею бідності, половина нації була безграмотна. Тому гасла лівих партій були вельми популярні.
 
[[1 травня]] [[1936]] Народний фронт відзначив військовим парадом. Над маршируючими колонами колисалося море червоних прапорів, розвівалися транспаранти із зображеннями Маркса, Леніна та Сталіна. Демонстранти співали [[Інтернаціонал]]. Той, хто наважувався викрикнути «''¡Viva España!''», чув у відповідь тисячоголосе: «''¡Patria, no!''», «''¡Viva la Rusia!''».
* ''П.&nbsp;М.&nbsp;Ігнатьєв''. Франко Франсіско // {{УДЕ|том=2}}
* ''Б. Дем'яненко''. Франко Франсиско // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.752 ISBN 978-966-611-818-2
 
==Посилання==
[[Категорія:Історія Іспанії]]
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Іспанії]]
4035

редагувань