Відмінності між версіями «Кларк Гейбл»

нема опису редагування
| інші_імена =
| громадянство = {{USA}}
| національність =
| рід_діяльності = [[кіноактор]]
| роки_діяльності = [[1924]]—[[1960]]
| дружина =
| чоловік =
| діти =
| сторінка_в_інтернеті =http://www.clarkgable.com
| провідні_ролі =
| нагороди = {{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Хрест льотних заслуг (США)}} {{!!}} {{Медаль ВПС (США)}}
У віці 17 років Кларк Гейбл зацікавився [[театр]]ом. Але тільки у віці 21 р. він зміг почати працювати у другорозрядних театрах. У [[Портланд]]і, [[Орегон]] Кларк Гейбл познайомився з театральним менеджером Джозефіною Диллон, яка дуже посприяла йому в навчанні театральному мистецтву.
 
1924 року обидва попрямували до [[Голлівуд]]у, де Діллон стала його менеджером та дружиною. У 1925-19261925—1926 рр Кларк Гейбл знявся у кількох фільмах у незначних ролях. У 1927-19281927—1928 рр Кларк Гейбл продовжив кар'єру у театрі у [[Г'юстон]]і, де набрався досвіду та став місцевим кумиром. Далі він переїхав до [[Нью-Йорк]]у, де мав намір працювати в театрі на [[Бродвей|Бродвеї]]. У 1930 році він підписав контракт з компанією [[Metro-Goldwyn-Mayer]] після вражаючої гри у п'єсі «Остання миля».
 
1931 року Кларк Гейбл знявся у його першому звуковому вестерні «Пофарбована пустеля», де грав лиходія. Глядачам фільму особливо сподобався його голос.
[[1930]] року Кларк Гейбл та Джозефіна Діллон розлучилися і через кілька днів Гейбл одружився на Марії Франклін Прентісс Лукас Ленгем, яка займала значне становище у суспільстві [[Техас]]у.
 
Вибір часу для прибуття до Голлівуду був чудовий, оскільки студія «MGM» планувала розширити число зірок-акторів і Гейбл відповідав цій ролі сповна; певний час він виконував другорядні ролі, часто як лиходій. Менеджер зв'язку з пресою «MGM» Говард Стрікленд розвивав студійний образ Гейбла, рекламуючи його мужність через ролі «лісору́ба у костюмі». Для підтримки зростаючої популярності Кларка Гейбла «MGM» часто обирала йому партнерок з числа відомих зірок-акторок. [[Джоан Кроуфорд]] запросила Кларка Гейбла бути її партнером у стрічці «[[Танцюйте, дурні, танцюйте]]». Він ростив свою популярність і суспільну значимість через такі важливі фільми як «[[Вільна душа]]» (1931), в якому він грав бандита, який дав ляпаса [[Норма Ширер|Нормі Ширер]] (це була остання другорядна роль Кларка Гейбла). 1931 року Гейбл знімається у стрічці «[[Сьюзен Ленокс: Її падіння та піднесення]]» з [[Грета Гарбо|Гретою Гарбо]]. Гейбл і Ґарбо не подобались один одному. Вона вважала його актрську гру незграбною, в той час як він її  — снобом.
У цьому є році на екрани виходить фільм «[[Одержима (фільм)|Одержима]]» (1931), в якому він і Джоан Кроуфорд (тоді одружена з Дугласом Фейрбенксом молодшим) давали волю пристрасним почуттям на екрані, які вони поділяли протягом десятиліть і в реальному житті. Адела Роджерс Сент-Джон пізніше назвала їхні стосунки «любовним зв'язком, який майже спалив Голлівуд ущерть». Продюсер [[Луїс Барт Маєр]] погрожував закінчити їхні контракти, тому на якийсь час вони тримались окремо, Кларк Ґейбл переніс увагу на [[Меріон Дейвіс]].
 
Ґейбл отримав «Оскара» у категорії «найкращий актор» за гру у кінокомедії «[[Однієї щасливої ночі]]» (1934). Він повернувся до MGM ставши ще більшою зіркою, ніж будь-коли.
Також був номінований на «Оскара» за роль [[Флетчер Крістіан|Флетчера Крістіана]] у стрічці 1935 року «[[Заколот на Баунті (фільм, 1935)|Заколот на Баунті]]». Якось Кларк Ґейбл сказав, що цей фільм є його улюбленим, не зважаючи на те, що він не дуже ладнав з акторами [[Чарльз Лотон|Чарльзом Лотоном]] та [[Франшо Тоун]]ом.
У наступні роки, він грав в низці надзвичайно популярних картин, які принесли йому беззаперечний титул «Короля Голлівуду» в [[1938]] р. Звання «короля» вперше запропонував [[Спенсер Трейсі]], ймовірно як жарт, але скоро «[[Шоу Еда Саллівана|Ед Салліван]]» запустив опитування читачів у своїй газетній колонці — і понад 20 мільйонів прихильників проголосувало за Ґейбла, як Короля і [[Мірна Лой|Мірну Лой]], як Королеву Голлівуду. Хоча почесний титул, без сумніву, допомагав кар'єрі, Гейбл скоро втомився від цього і пізніше заявив: «Це звання «Короля»—„Короля“— чиста нісенітниця… Я лише удачливий нечепура з Огайо: сталося так, що я з'явився в потрібному місці в потрібний час» протягом більшості 1930-х і початку 1940-х.
 
=== «[[Звіяні вітром (фільм)|Звіяні вітром]]» ===
Незважаючи на небажання грати роль Ретта Батлера, Кларк Ґейбл став найбільше відомим за виконання її у стрічці «[[Звіяні вітром (фільм)|Звіяні вітром]]» (1939), яка заробила йому номінацію на «Оскар» у категорії «найкращий актор». Його дружина, акторка [[Керол Ломбард]], можливо, була першою, хто пророкував, що він гратиме роль Ретта Батлера (а вона — Скарлетт), коли вона купила йому копію [[бестселер]]а, — він відмовився читати.
[[Файл:Clark Gable and Vivien Leigh - Wind.jpg|thumb|праворуч|З [[Вів'єн Лі]] у ''[[Звіяні вітром (фільм)|Звіяних вітром]]'' (1939)]]
Гейбл майже негайно став фаворитом для ролі Ретта Батлера як для публіки, так і для продюсера [[Девід О. Селзнік|Девіда Селзніка]]. Оскільки Селзнік не мав жодного відомого актора на тривалому контракті, йому потрібно було пройти через процес ведення переговорів, щоб позичити актора в іншої студії. [[Гері Купер]] був першим претендентом на роль. Коли Купер відмовився від ролі, він сказав, що «Віднесені вітром» буде найбільшим провалом в історії Голлівуду. Я радий, що Кларк Ґейбл зазнає невдачі, а не я»". На той час Селзнік зважився отримати Ґейбла, і врешті решт знайшов спосіб позичити його в «[[Metro-Goldwyn-Mayer]]». Ґейбл побоювався що не зуміє виправдати сподівання публіки, яка заздалегідь вирішила, що ніхто інший не зможе зіграти цю роль. Він пізніше згадував: «гадаю, що зараз вже знаю, як повинна реагувати муха, заплутавшись у павутинні». Це був його перший кольоровий фільм.
 
Протягом зйомок [[Вів'єн Лі]] скаржилася на неприємний запах з рота Ґейбла, очевидно зумовлений штучними зубами актора. Попри це, вони були у добрих відносинах. Його знаменита репліка, «Чесно, люба, мені це до чорта байдуже» ({{lang-en|Frankly, my dear, I don't give a damn}}), викликала галас, через те, що порушувала [[кодекс Гейза]], етичний кодекс виробництва фільмів того часу. Ґейбл не хотів проливати сльози у сцені після того як Скарлетт мала викидень. [[Олівія де Гевілленд]] змусила його плакати, пізніше коментуючи:
<blockquote>«…О, він не бажав це робити. Він не повинен був! Віктор (Флемінґ) все перепробував з ним. Він нападав на нього на професійному рівні. Ми кілька разів зняли сцену з ним без сліз, а потім мали останню спробу. Я сказала: «Ти„Ти можеш це зробити, я знаю, що ти можеш це зробити і ти зіграєш чудово…»чудово…“. Добре, з божою поміччю, якраз перед тим як запрацювали камери, ви могли бачити, як сльози з'являються в його очах і він грав сцену незабутньо добре. Він вклав всю свою душу в це.»
</blockquote>
Десятиліттями пізніше, Ґейбл сказав, що щоразу, коли його кар'єра починала б сходити нанівець, повторний випуск «Віднесених вітром» миттєво відновив би все, і він продовжував бути найкращим актором до кінця життя. Крім того, Ґейбл був одним з небагатьох акторів, які зіграли головну роль в трьох фільмах, які отримали «Оскар» у категорії «найкраща картина».
* Кларк Ґейбл часто представлявся іменем свого батька, поки перша дружина не умовила його позбавитись цієї звички
* Актор колекціонував автомобілі, тому Керол Ломбард подарувала йому «Форд», прикрашений сердечками.
* Після загибелі [[Керол Ломбард]], Кларк Ґейбл, всупереч сильній протидії уряду та армії, став стрільцем на [[Boeing B-17 Flying Fortress|літаку В-17]] і брав участь в [[Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни|авіанальотах на Німеччину]]. Він здійснив п`'ять бойових вильотів, включаючи один&nbsp;— на Німеччину. Після пошкодження літака на одному з вильотів керівництво студії [[Metro-Goldwyn-Mayer|«MGM»]], боячись втратити відомого актора, прийняло усі міри, щоб повернути Гейбла з фронту. У листопаді 1943 року він повернувся до США, де продовжив роботу у кіно.
* Був [[Масонство|масоном]], входив до [[Масонська Ложа|ложі]] No. 528 [[Каліфорнія]].<ref>Royal Arch Mason Magazine, Spring, 1981, p. 271</ref>
* Найкоротша промова, яку коли-небудь виголошували на церемонії вручення кінопремії «Оскар», складалась усього з двох слів: «Thank You». У 1935 році Кларк Ґейбл, оголошений переможцем у номінації «Найкраща чоловіча роль» за кінострічку «[[Однієї щасливої ночі (фільм)|Однієї щасливої ночі]]», вийшов на сцену, взяв статуетку, сказав: «Дякую вам»&nbsp;— і повернувся на своє місце.
* [[1936 в кіно|1936]]&nbsp;— Премія «[[Оскар (премія)|Оскар]]»&nbsp;— найкраща чоловіча роль, за фільм «[[Заколот на «Баунті» (фільм, 1935)|Заколот на „Баунті“]]»(Mutiny on the Bounty)
 
Також як учасник [[Друга Світова війна|Другої Світової Війни]] він мав державні військові нагороди: [[Хрест льотних заслуг (США)|Хрест льотних заслуг]] і [[Медаль ВПС (США)|Медаль ВПС]].
 
== Примітки ==
* [http://web.archive.org/web/20010424064344/http://www.geocities.com/cactus_st/ A Tribute to Clark Gable] {{ref-en}}
{{бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:ҐейблГейбл Кларк}}
{{Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль}}
 
111 753

редагування