Відкрити головне меню

Зміни

трактат італійською "Монархія", гвельфи тире партія Данте, додається при форматуванні знак   нерозривності тексту у рядку при переносі.
У 1274 році, коли Данте виповнилося 9 років, він зустрів ''Беатріче Портінарі'', дочку ''Фолко Портінарі'', в яку закохався «з першого погляду», але ні разу навіть не заговорив до неї. Після досягнення повноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав — він подавав приклад так званого «ввічливого кохання». Тепер важко зрозуміти усі його обставини. На велике нещастя для Данте Беатріче померла [[1290]] року. Проте саме це кохання було найсвітлішою подією в житті Данте й, можливо, поштовхом до літературної творчості. У багатьох поезіях Данте зобразив Беатріче як напівбожество, що постійно спостерігає за ним.
 
Любов до флорентійки Беатріче набрала для нього таємничого сенсу; він наповнював нею кожну мить свого існування. Її ідеалізований образ займав значне місце в поезії Данте. У 1292 році він почав творчий шлях з оповіді про юне кохання «[[Нове життя (Данте)|Нове життя]]» («{{lang-it|La Vita Nuova}}»), що складається з [[сонет]]ів, [[Канцона|канцон]] і прозового коментаря про любов до Беатріче.<br/>Сміливі і граціозні, часом свідомо грубі образи-фантазії складаються в його ''Комедії'' в певний, строго розрахований малюнок. Пізніше Данте опинився у вирі партій, був навіть завзятим муніципалістом; але у нього була потреба з'ясувати для себе основні принципи політичної діяльності, тому він пише свій латинський трактат «Про монархіїМонархія» («{{lang-it|De Monarchia}}»). Цей твір&nbsp;— своєрідний апофеоз гуманітарного імператора, поряд з яким він бажав би поставити настільки ж ідеальне папство.
 
=== Одруження ===
Незважаючи на те, що Данте входив до партії гвельфів, він завжди намагався перешкодити своєму найлютішому ворогові Папі [[Боніфацій VIII|Боніфацію VIII]]. У трактаті «Про монархії» Данте Аліг'єрі продемонстрував свої політичні погляди.
 
Після поразки гібеллінів, гвельфи поділилися на дві фракції: білі гвельфи—гвельфи (партія Данте,) і чорні гвельфи. Спочатку розкол стався через сварку родин, проте скоро з'явилися й ідеологічні розбіжності стосовно ролі Папи Римського у флорентійських справах: чорні підтримували Папу, а білі хотіли більше свободи від Риму.
 
=== Вигнання ===