Лузітани: відмінності між версіями

'''Лузіта́ни''' ({{lang-la|Lusitani}}) — в VІ — I ст. до н.е. група [[індоєвропейці|індоєвропейських]] племен, що мешкала на заході [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]], на теренах сучасної [[Португалія|Португалії]]. Займали землі в межиріччі [[Дору (річка)|Дору]] й [[Таг|Тагу (Тежу)]], а також частково [[іспанія|іспанські]] провінції [[Естремадура|Естремадуру]] й [[Саламанка (провінція)|Саламанку]]. Точне етнічне й лінгвістичне походження невідоме. Вважаються докельтським, паракельтським або протокельтським народом. Розмовляли [[лузітанська мова|лузітанською мовою]] індоєвропейської групи, близькою до [[кельтські мови|кельтських]] й [[італійські мови|італійських мов]]. Більшість племінних назв та топонімів мають кельтське походження. Споріднені з сусідніми [[веттони|веттонами]] та [[турдули|турдулами]]. Не мали єдиної політичної організації, але мали почуття культурної спільності. ПоділисяПоділялися на самостійні племена ([[арабрігени]], [[мейдубрігени]], [[арави]], [[коларни]], [[ланцієни]], [[песури]], [[паланти]], [[танги]], [[талури]] тощо), що керувалися військовими родами й контролювали певні території. Мешкали у селищах, займалися [[землеробство]]м і [[скотарство]]м. Перебували під кельтським релігійним впливом. Були [[язичництво|язичниками]], практикували тваринні жертвоприношення. Вшановували [[Ендовелік]]а ({{lang-la|Endovelicus}}), бога здоров'я й безпеки, та [[Атегіна|Атегіну]], богиню родючості. Розвинули примітивне образотворче мистецтво (скульптуру). Під час зовнішньої небезпеки об'єднувалися в союз. Під проводом вождя [[Кауце]]на ({{lang-la|Caucenus}}) вели успішні війни проти [[Карфаген|карфагенян]]. Використовували тактику [[партизанська війна|партизанської війни]], опиралися ворогам у гірських місцевостях. Мали [[залізо|залізну]] зброю: [[дротик]]и, криві мечі, шоломи [[кельтібери|кельтіберського]] типу. За своїм звичаєм обзголовлювали противників. Жінки воювали нарівні з чоловіками. З [[194 до н.е.|194 року до н.е.]] боролися проти [[Стародавній Рим|Риму]], що проводив [[римське завоювання Іспанії|завоювання Іспанії]]. [[150 до н.е.|150 року до н.е.]] зазнали великої поразки від [[Сервій Гальба (претор)|Сервія Гальби]] (він убив 9 тисяч лузітан і 2 тисяч продав у рабство в [[Галлія|Галлії]]). У [[147 до н.е.|147]] — [[147 до н.е.|139 рр. до н.е.]] успішно воювали під проводом вождя [[Віріат|Віріата]], допоки його не зрадили соратники. Згодом боролися із вождем [[Таутал]]ом ({{lang-la|Tautalus}}). [[61 до н.е.|61 року до н.е.]] були підкорені Римом. Зазнали [[романізація|романізації]] — прийняли [[римське право]], звичаї та латину. Близько [[27 до н.е.|27 року до н.е.]] землі лузітанів були перетворені на [[римська провінція|римську провінцію]] [[Лузітанія]]. Після постання [[Королівство Португалія|Португальського королівства]] в ХІІ столітті лузітани стали вважатися пращурами [[португальці]]в (ця ідея була освячена в національній епопеї «[[Лузіади]]» [[Луїс де Камоенс|Луїша де Камоенша]]). У новітній португальській мові «лузітани», «лузітанський» — переносно про португальців, португальське.