Нова економічна політика: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стиль
стиль
Рядок 30:
 
[[Файл:Lenin loc ggbain.jpg|thumb|100px|[[Ленін Володимир Ілліч|В. І. Ленін]]]]
Політика військовоговоєнного комунізму вичерпала себе, проте Ленін, не зважаючи ні на що, упирався. Більш того — на рубежі 1920 і 1921 рр. він рішуче наполягав на посиленні цієї політики — зокрема, будувалися плани повної відміни грошової системи
 
Лише навесні 1921 року стало очевидно, що загальне незадоволення низів, їхній збройний тиск може привести до повалення більшовиків. Тому Ленін зважився піти на поступку заради збереження влади.
Рядок 68:
Перша криза збуту промислових товарів виникла восени 1923 роки. Селяни потребували плугів і інших промислових виробів, але відмовлялися купувати їх за завищеними цінами. Наступна криза виникла в 1924-25 господарському році (тобто восени 1924 — навесні 1925). Криза дістала назву «заготівельної», оскільки заготовки становили тільки дві третини очікуваного рівня. Нарешті, в 1927-28 господарському році — нова криза: не удалося зібрати навіть найнеобхіднішого. Ця криза була спричинена штучним заниженням цін на зерно. Селяни не хотіли здавати зерно без вигоди для себе. Особливо це стосувалося «середняків» та «бідноти». Ця криза стала формальною причиною припинення дії НЕПу на селі та початку колективізації — чорної сторінки історії України.
 
Отже, до 1925 року стало ясно, що народне господарство прийшло до протиріччя: подальшому просуванню до ринку заважали політичні і ідеологічні чинники, страх «переродження» влади; поверненню до військововоєнно-комуністичного типу господарства заважали спогади про селянську війну 1920 років і масовий голод, страх антирадянських виступів.
 
Все це вело до різноголосся в політичних оцінках ситуації.
Рядок 74:
[[Файл:Nikolai Buharin.gif|thumb|100px|[[Бухарін Микола Іванович|М. І. Бухарін]]]]
 
Так, в 1925 році Бухарін призвавзакликав селян: «Збагачуйтеся, нагромаджуйте, розвивайте своє господарство!», але вже через декілька тижнів на ділі відмовився від своїх слів. Інші ж, на чолі з Преображенським, вимагали посилення боротьби з «кулаком» або «непманом», причому серед низової і середньої частини партійного керівництва такі настрої все більше посилювалися.
 
=== НЕП у промисловості ===
Рядок 99:
Реалізація готової продукції, закупівля сировини, матеріалів, устаткування здійснювалася на повноцінному ринку, каналами оптової торгівлі. Виникла широка мережа товарних бірж, ярмарків, торговельних підприємств.
 
У промисловості і інших галузях була відновлена грошова оплата праці, введені тарифи, зарплати, що виключають зрівнялівку, і зняті обмеження для збільшення заробітків при зростанні вироблення. Були ліквідовані трудові армії, скасовані обов'язкова трудова повинність і основні обмеження на зміну роботи. Організація праці будувалася на принципах матеріального стимулювання, що прийшли на зміну позаекономічному примусу «військовоговоєнного комунізму». Абсолютна чисельність безробітних зареєстрованих біржами праці, в період НЕПу зросла (з 1,2 млн чоловік на початку 1924 р. до 1,7 млн чоловік на початку 1929 р.), але розширення ринку праці було ще значнішим (чисельність робітників і службовців у всіх галузях народного господарства збільшилася з 5,8 млн в 1924 р. до 12,4 млн в 1929 р.), так що фактично рівень безробіття знизився.
 
У промисловості і торгівлі виник приватний сектор: деякі державні підприємства були денаціоналізовані, інші — здані в оренду; було дозволено створення власних промислових підприємств приватним особам з числом зайнятих не більше 20 чоловік, якщо підприємство було без мотора і 10 чоловік, якщо з мотором (пізніше ця «стеля» була піднята). Серед орендованих «приватниками» фабрик були і такі, які налічували 200—300 чоловік, а в цілому на долю приватного сектора в період НЕПу доводилося біля п'ятої частини промислової продукції, 40—80 % роздрібної торгівлі і невелика частина оптової торгівлі.