Вікіпедія

Вуглеводи: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
правопис
правопис
Рядок 22:
Вуглеводи&nbsp;— полігідроксиальдегіди або полігідроксикетони, або ж молекули, які можуть [[гідроліз]]уватися до них. Загальний термін включає [[моносахариди]], [[олігосахариди]] й [[полісахариди]]. Більшість із них має емпіричну формулу C<sub>n</sub>(H<sub>2</sub>O)<sub>m</sub>.
 
[[Моносахариди]] називають простими цукрами, їхні молекули складаються із однієї полігідроксиальдегідної або кетонної одиниці, що містить переважно від 3-ох до 9-ти атомів карбону. Найпоширенішим у природі моносахаридом є [[глюкоза]].
 
Прості цукри можуть об'єднуватись у короткі ланцюжки, найчастіше по два ([[дисахариди]]), за допомогою [[глікозидний зв'язок|глікозидних зв'язків]] формуючи таким чином олігосахариди. Типовий приклад дисахариду&nbsp;— [[сахароза]] (буряковий або тростинний цукор). Олігосахариди з трьома й більше мономерними ланками у клітинах зазвичай не існують самостійно, а входять до складу сполук з невуглеводними речовинами. Низькомолекулярні вуглеводи (тобто моно- й олігосахариди) об'єднують під назвою [[цукор|цукри]], більшість індивідуальних сполук цієї групи мають назви із закінченням ''«-оза»''.
Рядок 118:
=== Номенклатура олігосахаридів ===
[[Файл:Glicoprotein.svg|thumb|180px|На схемах будова олігосахаридів часто записується символами, кружечки позначають залишки гексоз, повністю зафарбовані квадратики&nbsp;— N-ацетилгексозаміни, частково зафарбовані&nbsp;— [[гексозаміни]], ромбики&nbsp;— кислотні похідні цукрів. Усі залишки із «глюко-» конфігурацією сині, із «галакто-» жовті і так далі.]]
Для більшості розповсюджених олігосахаридів використовуються тривіальні назви, як -от сахароза, лактоза, мальтоза. Існують також правила найменування цих сполук, які однозначно відображають їхню хімічну природу і особливо корисні у випадку більшої кількості мономерних ланок. Для редукуючих олігосахаридів назва починається із нередукуючого кінця, для залишку моносахариду вказується конфігурація глікозидного гідроксилу (α чи β) і тип кільця за допомогою додавання «''-піранозил''» або «''-фуранозил''». Далі в дужках через стрілочку записуються номери атомів карбону, сполучених глікозидним зв'язком, після цього називається наступний моносахаридний залишок і так далі. Наприклад, мальтоза: α-{{Капітель|d}}-глюкопіранозил-(1→4)-{{Капітель|d}}-глюкопіраноза. Оскільки більшість природних цукрів належать до {{Капітель|d}}-ряду і в гексоз значно переважає піранозна форма, для скороченого запису використовують абревіатури з трьох букв, наприклад, лактоза: Гал-(β1→4)-Глк (теж, що і β-{{Капітель|d}}-галактопіранозил-(1→4)-{{Капітель|d}}-глюкопіраноза). У записах назв нередукючих цукрів використовують двосторонню стрілочку: Глк(α1↔β2)Фру (теж, що і α-{{Капітель|d}}-глюкопіранозил-β-{{Капітель|d}}-фруктофуранозид), порядок зазначення моносахаридних залишків не має значення{{sfn|Nelson et al|2008|p=243—344}}.
 
=== Дисахариди ===
Рядок 135:
У техніці перетворення крохмалю на глюкозу (процес оцукрювання) відбувається шляхом кип'ятіння його впродовж декількох годин із розбавленою сірчаною кислотою (каталітичний вплив сірчаної кислоти на оцукрювання крохмалю було відкрито 1811&nbsp;року російським дослідником К.&nbsp;С.&nbsp;Кирхгофом). Щоб з утвореного розчину вилучити сірчану кислоту до нього додають [[крейда|крейду]], з якою сірчана кислоти утворює нерозчинний [[сульфат кальцію]]. Останній відфільтровують і розчин випарюють. Утворюється густа солодка маса&nbsp;— крохмальна патока, що крім глюкози містить значну кількість інших продуктів гідролізу крохмалю. Патока використовується для приготування кондитерських виробів і для різноманітних технічних цілей. Якщо потрібно отримати чисту глюкозу, то крохмаль кип'ятять довше, так досягається повніше перетворення його на глюкозу. Отриманий після нейтралізації й фільтрування розчин згущують, поки з нього не почнуть випадати кристали глюкози. При нагріванні сухого крохмалю до 200—250°С відбувається часткове розкладання його й утворюється суміш простіших ніж крохмаль, полісахаридів, які називають [[декстрин]]ом. Декстрин використовується для оздоблення тканин і приготування клею. Перетворенням крохмалю на декстрин пояснюється утворення скоринки на випеченому хлібі, а також блиск накрохмаленої білизни.
 
Целюлоза чи клітковина (С<sub>6</sub>Н<sub>10</sub>О<sub>5</sub>)<sub>X</sub> — волокниста речовина, головна складова частина оболонки рослинних клітин. Величина Х у молекулах целюлози становить приблизно 3000, але може досягати від 6000 до 12000. Найчистіша природна целюлоза&nbsp;— бавовняне волокно&nbsp;— складається з 85-9085—90&nbsp;% целюлози. У деревині хвойних приблизно 50&nbsp;% целюлози (до складу деревини поряд із целюлозою входять її супутники, серед них важливим є [[лігнін]]&nbsp;— природний полімер, побудований із декількох ароматичних киснево вміщуючих сполук ряду бензолу, і геміцелюлози&nbsp;— спорідненого целюлозі поліцукриду). Целюлоза не розчиняється у воді, діетиловому ефірі й етиловому спирті. Вона не розщеплюється під дією розбавлених кислот, стійка до дії лугів і слабких окисників.
 
Значення целюлози дуже велике, досить зазначити, що велика кількість бавовняного волокна йде на виробництво бавовняно-паперових тканин. Із целюлози виробляють [[папір]] і [[картон]], а шляхом хімічної переробки&nbsp;— низку різноманітних продуктів: штучне волокно, пластичні маси, лаки, [[бездимний порох]], [[етиловий спирт]].
 
При обробці на холоді концентрованою сірчаною кислотою целюлоза розчиняється в ній, утворюючи в'язкий розчин. Якщо цей розчин вилити в надлишок води, виділяється білий пластичний продукт, так званий [[амілоїд]], що є частково гідролізованою целюлозою. Він схожий із крохмалем за реакцією з йодом (синє забарвлення; целюлоза не дає цієї реакції). Якщо не проклеєнийнепроклеєний папір опустити на короткий час ву концентровану сірчану кислоту і потім терміново промити, то амілоїд, що утвориться, склеїть волокна паперу, роблячи його щільнішим та міцнішим. Так виготовляється пергаментний папір. При тривалій дії на целюлозу концентрованих розчинів мінеральних кислот із підігрівом вона піддається гідролізу, кінцевим продуктом якого є глюкоза.
При тривалій дії на целюлозу концентрованих розчинів мінеральних кислот із підігрівом вона піддається гідролізу, кінцевим продуктом якого є глюкоза.
 
== Вивчення вуглеводів ==
Рядок 155 ⟶ 154:
== Джерела ==
 
* Глосарій термінів з хімії // Й.&nbsp;Опейда, О.&nbsp;Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.&nbsp;М.&nbsp;Литвиненка НАН України, Донецький національний університет&nbsp;— Донецьк: «Вебер», 2008.&nbsp;— 758 с.&nbsp;— ISBN 978-966-335-206-0
* {{cite book
|title = Biochemistry
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вуглеводи