Соловей Олег Євгенович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
додав коротку інформацію про особисте життя діяча
Немає опису редагування
Рядок 35:
Закінчив філологічний факультет [[Донецький університет|Донецького університету]]. У [[1999]] році захистив кандидатську дисертацію за темою «Особливості стилю новелістики [[Микола Хвильовий|Миколи Хвильового]]»&nbsp;<ref>[http://ukrlibrary.org/1002.htm Електронний каталог наукової літератури]</ref>.
 
Жив і працював у [[Донецьк]]у. Викладач, доцент [[Донецький університет|Донецького національного університету]] імені Василя Стуса. Наразі мешкає у [[Вінниця|Вінниці]] — переїхав з університетом, залишивши окуповану територію наприкінці липня 2014 року.
 
Одружений із викладачем Донецького національного університету Пуніною Ольгою. Нещодавно в них народився син Олег-молодший.
 
Автор поетичних збірок «Місто» (1998), «Марґіналії» (1999), «Фієста інфікованих» (2000), «Осінній хадж» (2001), «Камінний шепіт» (2002), «Аль Катик» (2004), «Конуси і дирижаблі» (2006), «Живі і Мертві» (2007), «Час убивць» (2013); прозових книг «Танок, який виконують всі дівчатка» (2005), «Ельза» (2010); книг літературної критики «Атоми і Порожнеча» (2012), «Оборонні бої» (2013), «Орґазм і Відчай» (2017), «Василь Стус: Відлуння і наближення» (2017, у співавторстві), «Утрачений погляд» (2018); численних статей із історії української літератури XX століття та з проблематики сучасного літпроцесу. Учасник літературного угрупування «OST» (1999), член [[АУП|АУП (2000)]]; лауреат [[літературний конкурс видавництва «Смолоскип»|конкурсу видавництва «Смолоскип»]] (1999), премії журналу «Кур'єр Кривбасу» (2009) та літературної премії імені Бориса Нечерди (2013, за збірку «Час убивць»).