Хортиця: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 370:
===Заповідний статус острова та музей на Хортиці===
До середини ХХ ст. давні плани по створенню на Хортиці великого міського району так і не були втілені. Тут збереглися значні площі мало змінених [[Антропогенний вплив на природу|антропогенним впливом]] [[Ландшафт|ландшафтів]], які приваблювали чим далі більше відпочивальників та [[Турист|туристів]]. Разом з тим, після знищення [[Каховське водосховище|Каховським водосховищем]] [[Плавні|плавнів]] [[Великий Луг|Великого Лугу Запорозького]], Хортиця лишилася одною з дуже небагатьох ділянок Нижнього [[Дніпро|Дніпра]], які могли дати уяву про первісний стан його берегів. Імовірно, це й стало причиною включення острова до реєстру пам'яток природи місцевого значення у 1958 р. (рішення Запорізького облвиконкому від 28 липня 1958 р. № 507). Згодом, у 1963 р., Хортиця отримала статус [[Комплексна пам'ятка природи|пам'ятки природи]] республіканського значення (розпорядження [[Рада міністрів УРСР|Ради міністрів УРСР]] від 7 серпня 1963 р. № 1180-р). У 1974 р. Хортиця, а також [[Байда (острів)|острів Байди]], скелі у нижньому [[
Значення Хортиці, як пам'ятного місця, пов'язаного з історією [[Запорозькі козаки|козацтва]], надзвичайно зросло після того, як залишки більшості [[Запорозька Січ|Запорозьких Січей]] були знищені [[Каховське водосховище|Каховським водосховищем]]. Занепокоєння станом пам'яток доби козацтва у суспільстві та серед науковців поділяли навіть деякі представники місцевої [[Комуністична партія України|компартійної]] [[Партноменклатура|номенклатури]]. Тому пропозиція щодо створення на Хортиці заповідника попервах зустріла підтримку урядових кіл. 18 вересня 1965 р. [[Рада міністрів УРСР]] прийняла постанову № 911 «Про увічнення пам'ятних місць, пов'язаних з історією Запорозького козацтва». Першим її пунктом стало «Оголосити територію острова Велика Хортиця в м. [[Запоріжжя]] [[Національний заповідник «Хортиця»|Державним історико-культурним заповідником]]». У зв'язку з цим на острові пропонувалося створити грандіозний меморіальний комплекс у складі монументу-панорами, тематичного садово-декоративного парку зі скульптурами видатних козацьких діячів, тематичних скульптур у різних [[Урочище|урочищах]] острова, етнографічного [[Музей просто неба|музею просто неба]], а також реконструкцій [[Курінь|куреня]], хати [[Козацька старшина|запорозького старшини]], укріплень, козацьких [[Чайка (човен)чайок]] тощо <ref>Збережемо тую славу. Громадський рух за увічнення історії українського козацтва в другій половині 50-х – 80-х рр. ХХ ст. – Київ : Рідний край, 1997. – С. 43 – 47</ref>. Згодом майже щорічно проводилися конкурси проектів Заповідника, а у 1970 р. було затверджено його тематико-експозиційний план. За ним Заповідник мав складатися з [[Музей історії запорозького козацтва|Музею історії запорозького козацтва]], етнографічного розділу та тематичного парку <ref>Лисенко Т. М. Національний заповідник «Хортиця»: 45 років поступу. – Запоріжжя, 2010. –С. 5.</ref>.
| |||