Будистська медитація фундаментально є пов'язана з двома темами: трансформування розуму та використання його для дослідження себе та інших явищ.<ref>B. Alan Wallace, ''Contemplative Science.'' Columbia University Press, 2007, p. 81.</ref> Згідно з Буддизмом Теравади Будда навчав двох видів медитації — медитації [[ШаматаШаматха]](Sanskrit: ''śamatha'') та медитації ''[[віпаш'яна]]'' (Sanskrit: ''vipaśyanā''). В китайському буддизмі вони існують (транслітерується ''чі куан''), але найпопулярнішою є [[Чань]] (Дзен) медитація.<ref>Welch, ''Practice of Chinese Buddhism'', Harvard, 1967, p. 396</ref> Згідно з Пітером Гарві весь час коли буддизм був здоровий не тільки монахи, монахині та одружені лами, але і вірні мирські люди практикували медитацію.<ref>Peter Harvey, ''An Introduction to Buddhism.'' Cambridge University Press, 1990, page 144.</ref> Згідно з Енциклопедією Буддизму Рутледжа навпаки, протягом майже всієї Буддистської історії до сучасності, серйозна медитація для мирських людей була нетиповою.<ref>Damien Keown, Charles S Prebish, editors, ''Encyclopedia of Buddhism''. Routledge, 2007. p. 502</ref> Свідчення ранніх текстів повідомляють, що в часи Будди багато мирських чоловіків і жінок практикували медитацію, деякі навіть на рівні вміння всіх восьми [[Дх'яна]].<ref>Sarah Shaw, ''Buddhist Meditation: An Anthology of Texts from the Pāli Canon''. Routledge, 2006, page 13. Shaw also notes that discourses on meditation are addressed to «bhikkhave», but that in this context the terms is more generic than simply (male) «monks» and refers to all practitioners, and that this is confirmed by Buddhaghosa.</ref>
