Карманський Петро Сильвестрович: відмінності між версіями

Петро Карманський народився [[29 травня]] [[1878]] року в містечку Чесанів (нині [[Цешанув]] у [[Польща|Польщі]]).

 

 

=== Закордонна одісея та дипломатичні місії ===

 

По завершенню Першої світової війни, та із розпадом Російської імперії, улітку 1918 року вирушає вчителювати до Східної України&nbsp;— у Херсон. Після утворення ЗУНР П. Карманський очолив акцію захоплення влади українцями у Тернополі 1 листопада 1918. 3 січня 1919 року бере участь у історичній сесії парламенту ЗУНР про злуку з УНР. Після чого вирушає до Києва, де уряд призначає його секретарем дипломатичної місії у Ватикані. У лютому 1919 року вирушає до Італії. Однак його дипломатична місія завершилась одночасно з крахом УНР та окупацією України більшовиками. Після чого перебирається до Австрії. Наприкінці лютого 1922&nbsp;р. вирушає до Бразилії, за дорученням уряду ЗУНР у вигнанні для збору коштів на оборону серед українських емігрантів. Не здобувши відчутної підтримки з боку уряду Бразилії П. Карманський у середині грудня 1922 року повернувся до Європи ще раз. Йому вдалося зібрати грошей від діаспори, однак було вже запізно. 14 березня 1923 року Антанта визнала Східну Галичину територією Польщі. Повернувшись у Латинську Америку П. Карманський вів активну культурно-освітню діяльність в українській діаспорі, зокрема скликав перший з'їзд українців Бразилії, де було утворено Український союз, який існує і понині<ref name=":0" />. 25—26 грудня [[1923]] року в місті Порто-Уняйно відбувся ІІІ з'їзд делегатів Союзу українців Бразилії. Президентом союзу обрано П. Карманського, заступником О. Ананевича, секретарями&nbsp;— Ст. Кобилянського, Т. Петрицького. В лютому 1924 почав видаватися орган Української народної спілки «Український хлібороб» під редакцією Карманського.

=== Повернення на Батьківщину, війна, рядянщина ===

Після повернення на батьківщину працював учителем гімназій [[Самбір|Самбора]], [[Сокаль|Сокаля]], [[Дрогобич]]а ([[1931]]–[[1939]]).<ref name="Т8" />

Поезія П. Карманського вперше з'явилася друком 1899 року на сторінках львівської газети «Руслан». Тоді ж часопис надрукував ліричну драму молодого поета «З теки самоубивця». Видана редакцією під кінець року окремою книжкою, вона принесла авторові славу песиміста й декадента. У молодомузівський період найплідніше визрів його поетичний дар. Збірки «Ой люлі, смутку…» (1906), «Блудні огні» (1907), «Пливем по морі тьми» (1909) стали апофеозним виявом його неповторного художнього світу. Водночас вони мали характерні якості творчих принципів молодомузівців.

 

 

Десятиліття (1922—1931) праця в середовищі українських емігрантів Бразилії привнесла нові теми в лірику поета. Серед них&nbsp;— туга за Батьківщиною, екзотичні пейзажі прерій, господарські заняття земляків в умовах тропіків. Нужденне життя емігрантів-хліборобів, складні взаємини у середовищах переселенських громад відтворив поет у поемі „План бразилійської пущі“ (1926) та сатиричній збрці „Бразилійські співомовки“ (1926), виданій під псевдонімом Гілярій Макух<ref name=":0">{{Cite book|title=Петро Карманський: Нарис життя і творчості|last=Ляшкевич|first=Петро|year=1998|publisher=|location=Львів|pages=71|language=Українською|isbn=}}</ref>.

=== «Ой люлі, смутку…» (1906) ===

{{Цитата|В 1906 р. появився мій збірник «Ой люлі, смутку», який зустрівся з прихильною оцінкою І. Франка і з такою ж оцінкою С. Єфремова в «Н. Україні». М. І. С. у ювілейній статті у «Світі» пише про сю книжечку: «Кожна стрічка – немов вирізьблена, насичена глибоким переживанням, безпосередністю і свіжістю красок. Новий акорд в українській ліриці». В рік пізніше вийшла моя книжечка «Блудні огні»|3=|4=}}

 

=== «Блудні огні» (1907) ===

 

І в струях сліз омию руки.|3=|4=}}

* «За честь і волю» (1923),

* «До сонця» (1941)&nbsp;— увійшли поезії, написані в 1899—1941 роках,