Вікіпедія

Велика Моравія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Taromsky (обговорення | внесок)
126 107 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 48:
}}
 
'''Вели́ка Мора́вія''' ({{lang-cs|[[:cs:Velkomoravská říše|Velkomoravská říše]]}}, {{lang-sk|Veľká Morava}})  — історична держава західних слов'ян у басейні Середнього [[Дунай|Дунаю]], що сягала верхів'їв річок [[Ельба|Лаби]] й [[Одра|Одри]]. Виникла наприкінці VIII  — початку IX століть на території сучасних [[Словаччина|Словаччини]] й [[Моравія|Моравії]] та досягла розквіту в [[860]]—[[880]] роках.
 
== Територія Великої Моравії ==
 
=== Традиційний погляд на межі Великої Моравії ===
[[Файл:Great Moravia Svatopluk.jpg|міні|праворуч|250пкс|Велика Моравія за часів [[Святополк I (князь Великої Моравії)|Святополка I]]. Достовірно великоморавські землі виділено темно-зеленим. Імовірно великоморавські - — світло-зеленим.]]
На думку більшості істориків, основні території Великої Моравії були розташовані в долині річки [[Морава|Морави]] в сучасній [[Чехія|Чехії]], та в землях [[Словаччина|Словаччини]].{{sfn|Macháček|2009|p = 261}}{{sfn|Curta|2006|pp = 126-128}} Припускають, що великі ранні середньовічні фортеці та значна скупченість поселень виросли навколо них, що важливі центри влади з'явилися в цьому краї в 9-му столітті.{{sfn|Curta|2006|p = 130}}{{sfn|Barford|2001|p = 109}}
{{Цитата|На півночі розташовані [[Ободрицький союз|Aфдріді]], на північному заході [[Лютичі|Вілте]], які називаються Хефелдан. На сході країна Венедів, яка називається [[Сілезія|Сиселі]]; на південному сході, на деякій відстані, Моравія. На захід від Моравії розташовані [[Тюрингія]] та [[Богемія]] і частина [[Баварія|Баварії]]. На південь від них, з іншого боку річки [[Дунай]], країна [[Карантанія]], яка лежить на південь в горах, під назвою [[Альпи]]... На схід від країни Моравії, країна [[Вісляни|Віслян]] і на схід від них є [[Дакія|Даки]], які були раніше [[Гети|Готами]]. На північний схід від Моравії є [[Гломачи|Далемінці]] і на схід від Далемінців є Хоричі і на півночі від Далемінців живуть [[Серболужичани|Сурпі]] на заході від Сиселів.}}
''[[Альфред I Великий|Король Альфред]] -&nbsp;— Англо-саксонська версія [[Павло Орозій|Орозія]]''<ref>''King Alfred's Anglo-Saxon Version of Orosius'' (ch. 1.1.12), pp. 35-37.</ref>
 
Межі Моравії не можуть бути точно визначені через брак точних одночасних джерел.{{sfn|Kirschbaum|2005|p=35}}{{sfn|Macháček|2012|p=11}} Наприклад, монахи, що пишуть у Фульдських анналах в 9-му столітті, очевидно, були обмежені знанням про географію віддалених районах Центральної Європи.{{sfn|Curta|2006|p=128}} Крім того, Велико-Моравські князі почали вести експансіоністську політику в 830-ті роки, таким чином межі свого князівства часто змінювали.{{sfn|Barford|2001|pp=109-110}}
 
Велика Моравія досягла піку свого територіального розширення за [[Святополк I (князь Великої Моравії)|Святополка I]] ([[870]]-[[894]] &nbsp;р.).{{sfn|Barford|2001|p=110}}
[[Малопольща|Мала Польща]], [[Паннонія]] та інші регіони були змушені підкоритися, принаймні формально, часто тільки протягом короткого періоду, визнати його сюзеренітет.{{sfn|Poulík|1978|p=160}}{{sfn|Macháček|2012|p = 11}} Утім однак, ані археологічні знахідки, ані письмові джерела не підтверджують традиційне уявлення про постійну анексію величезних територій за його правління.
 
Рядок 78 ⟶ 79:
Князі [[Моймир I]] ([[:cs:Mojmír I.|Mojmír]]) ([[830]]—[[846]]), який в [[833]] приєднав до своєї держави [[Нітранське князівство]], і [[Ростислав (князь великоморавський)|Ростислав]] ([[846]]–[[870]]) виступили проти агресивної політики німецьких феодалів. Боротьба із зовнішньою експансією, підпорядкована логіці внутрішньодержавного будівництва, змусила Велику Моравію прийняти [[християнство]] й створити власну церковну організацію. Термін Великоморавія став уживатися, починаючи з візантійського [[імператор]]а [[Костянтин VII Багрянородний|Костянтина VII Багрянородного]] в його праці ''[[Про управління імперією|De Administrando Imperio]]'', написаної близько [[950]] року.
 
Князь [[Моймир I]] визнав над собою [[сюзеренітет]] (номінальне верховенство) [[Франки|франкських]] [[імператор]]ів, але зберігши повну політичну автономію. У [[833]] року завоював [[Нітранське князівство|Князівство Нітра]] на території сучасної західної частини [[Словаччина|Словаччини]], яким правив князь [[Прібіна]], а в [[846]] &nbsp;— поширив свою владу на територію [[Чехія|Чехії]]. Так утворилася Велика Моравія, яка згодом перетворилася на [[королівство]] Велика Моравія.
 
У 846 році між Моймиром I і [[Людовик II Німецький|Людовиком II Німецьким]] стався конфлікт: король [[Східне Франкське королівство|Східно-франкського королівства]] звинуватив мораван у намірі відколотися, вторгся в [[Моравія|Моравію]] , повалив Моймира і поставив новим князем його племінника [[Ростислав (князь великоморавський)|Ростислава]] <ref>[[Фульдські аннали]] (846 год).</ref>. Відомостей про подальшу долю Моймира I немає.
 
== Ростислав Моравський ==
[[Файл:Prince Rastislav.JPG|260px|thumb|left|Князь Ростислав]]
Приблизно в [[861]] році [[Ростислав (князь великоморавський)|Ростислав]] вирішив, що остаточно покінчить із впливом східних франків у Великій Моравії. Тому звернувся до [[Папа Римський|папи Римського]] з проханням надати вчителів, які б могли вишколити місцевих священиків (згідно з декотрими джерелами хотів [[єпископ]]а). Однак папа не відгукнувся. Візантійські священики, які вже давно діяли у Великоморавії запропонували звернутися з цим самим проханням до [[Візантійська імперія|візантійського]] [[імператор]]а [[Михаїл III (візантійський імператор)|Михаїла ІІІ]]. Ростислав разом із Святополком так вчинили 861 або [[862]] року. Михаїл ІІІ, який у переддень [[Розкол християнської церкви|схизми]] радо використав такий шанс і приблизно [[863]]&nbsp;року прислав [[Кирило і Мефодій|Кирила і Мефодія]], слов'ян за походженням. Ці ченці, що діяли у Великій Моравії, створили одну зі слов'янських писемностей &nbsp;— [[Кирилиця|кирилицю]]. Папа [[Адріан II]] висвятив Мефодія на [[єпископ]]а Моравії та [[Паннонія|Паннонії]], давши йому, як своєму [[легат]]ові, всі місіонерські повноваження.
[[Файл:San clemente fresco.jpg|230px|thumb|riht|[[Кирило і Мефодій]] в [[Рим]]і]]
Як Ростислав, так і [[Святополк I (князь Великої Моравії)|Святополк]] були змушені у [[868]]–[[869]]&nbsp;роках відбивати чергові напади східних [[франки|франків]]. [[870]]&nbsp;року Святополк перейшов на сторону ворога і визнав суверенітет східних франків над його [[Нітранське князівство|Нітранським князівством]]. Після того, як Ростислав намагався полонити Святополка, Святополк у свою чергу дав полонити Ростислава і віддав його в листопаді [[870]] до рук східних франків. Крім того, франки вислали власних графів Вільяма та Енгельшалька як регентів у [[Моравське князівство]] Ростислава. Святополк у Нітранському князівстві, який тоді надіявся, що стане володарем і в тій частині Великоморавії, яка належала Ростиславові, відмовився визнати східно-франкську окупацію, за що його разом з Мефодієм ув'язнили. Влітку [[871]]&nbsp;року під проводом [[Славомир]]а виникло великоморавське повстання проти східно-франкських регентів. Франки звільнили Святополка за умови, що їм допоможе придушити повстання. Однак звільнений Святополк обернувся проти франків, переміг, і став новим володарем Великоморавії. Його перемога означала остаточний кінець будь-якої надвлади східних франків у Великоморавії.
Рядок 93 ⟶ 94:
[[Файл:Kopcany st. margaret 3.jpg|thumb|right|[[Костел святої Маргарити Антіохійської (Копчани)|Великоморавська церква у Копчанах]] ([[Словаччина]])]]
 
По смерті князя Ростислава в країні правив князь [[Святополк I (князь Великої Моравії)|Святополк (Svatopluk)]] ([[870]]-[[894]]), який провадив пролатинську політику. При ньому латинський обряд, поширюваний західними місіонерами, взяв гору над візантійським. У [[871]] і [[872]] роках Святополк знову був змушений оборонятися від нападів франків. У [[874 |874 році]] році між послами Святополка і [[Людовик II Німецький|Людовика Німецького]] був укладений [[Форхгаймський мир]]. Святополк зобов'язувався виплачувати Східно-Франкському королівству данину і формально визнавав його верховенство. Натомість він отримував перепочинок у боротьбі проти свого найбільш сильного супротивника, можливість завойовувати нові землі і перетворити Велику Моравію на потужну державу. Експансії Великої Моравії сприяла її культурна перевага над сусідами. Вже в [[874]] році Святополк опанував землями у верхній течії [[Вісла|Вісли]]. Далі він зайняв північ сучасної [[Моравія|Моравії]] в околицях міста [[Опава]]. У [[880|880 році]] до володінь Великої Моравії додалися Сілезія і схід сьогоднішньої [[Угорщина|Угорщини]] в середній течії [[Тиса|Тиси]], що належав тоді [[Перше Болгарське царство|болгарам]]. З [[890|890 року]] частиною держави Святополка стали також [[Богемія]] (князівство [[Пржемисловичі]]в) і [[Лужиця]].
 
У [[882|882 році]] Святополк як союзник східно-Франкського короля [[Карл III Товстий|Карла III]] вдерся в землі своїх давніх ворогів, маркграфів Вільгельма II і Енгельшалька I і прогнав їх. Вони в свою чергу уклали союз з [[Арнульф Каринтійський|Арнульфом Каринтійським]] в [[Паннонія|Паннонії]], який налаштував болгар проти Святополка. Святополк розбив болгар і включив до складу своєї держави навіть Паннонію &nbsp;— частину території Арнульфа Каринтійського. Святополк проводив значущі суспільні та військові реформи, зберігаючи сильні позиції Великої Моравії в [[Центральна Європа|Центральній Європі]]. До реформ належало і церковне управління, створене в [[880|880 році]]. У [[Нітра|Нітрі]] було засновано єпископство, підпорядковане архієпископу [[Кирило і Мефодій|Мефодію]]. У тому ж році Велика Моравія стала леном римського папи, що означало рівне становище зі [[Східне Франкське королівство|Східно-Франкським королівством]]. Святополк став і де-юре королем, хоча і раніше іноді називався Rex. Рік по тому в [[Нітра|Нітрі]] було засновано перший монастир в сучасній [[Словаччина|Словаччині]].
 
В кінці правління Святополка римський папа внаслідок складних відносин і смерті Мефодія заборонив літургію на [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янській мові]], згодом папський легат був вигнаний учнями Мефодія. [[Князь]] Святополк правив до [[894]] року. За добу Святополка Велика Моравія набула найбільшого розміру. Саме у цей період до складу держави входила територія [[Закарпаття]].
 
Святополк I помер в [[894]] році. Заповівши своїм синам укріплювати державу і чинити опір східним франкам, він розділив державу між синами. Князем Великої Моравії став його перший син [[Моймир II]]. Другий син, [[Святополк II (Нітранський князь)|Святополк II]], отримав [[Нітранське князівство]]. (Можливо, у Святополка I був ще один син &nbsp;— [[Предслав]].)
 
Столицею на Великоморавії було місто [[Велеград]], чиє місцезнаходження на сьогоднішній день є спірне.
Рядок 106 ⟶ 107:
Вже наступного [[895]] році Святополк II, підтримуваний Арнульфом Каринтійським, повстав проти свого старшого брата. Розпочатий конфлікт послабив Велику Моравію, і від неї стали відпадати прикордонні території. Сюзеренітет Арнульфа визнали Богемія і Лузація. [[Моймир II]] зумів консолідувати сили. У [[898]] році він попросив папу прислати в Моравію нових священнослужителів, щоб зменшити вплив священнослужителів з Баварії. Баварці, незадоволені цією вимогою, послали до Великої Моравії війська. Моймир II розбив їх і, більше того, зумів зловити бунтівника-брата. Втім, баварці виручили [[Святополк II (Нітранський князь)|Святополка II]] і забрали з собою.
 
Нова небезпека виникла, коли прийшли [[угорці]]. У [[896]] році вони розселилися на малонаселених землях Великої Моравії вздовж верхньої і середньої течії Тиси, а в 900-901900—901 роках стали переходити Дунай і селитися на правій його стороні.
 
Коли в [[901]] році угорці стали здійснювати набіги на землі [[Східне Франкське королівство|Східно-Франкського королівства]], німецька знать уклала мир з Великою Моравією, а Моймир II помирився з братом, який повернувся на батьківщину. Цей мирний договір також поклав край війні між Великою Моравією і франкським васалом [[Чеське князівство|Богемією]], що тривала з [[895]] року.
Рядок 112 ⟶ 113:
У період з [[902]] по [[906]] роки Моймир II кілька разів відбивав нападки угорців (іноді за допомогою баварських військ). Моймир II і Святополк II, ймовірно, загинули в [[907]] році в [[Битва при Прессбурзі|битві при Пресбурзі]]<ref>[http://bibliotekar.ru/polk-8/124.htm Давня історія. Середньовіччя. Нова історія]</ref>.
 
На початку X століття у Великоморавську державу вдерлися угорські племена, найбільші міста були зруйновані й запустіли. Держава розпалася в результаті мадярського завоювання в [[906]]—[[907]] роках. В [[Угорщина|Угорщині]] слов'янське населення було асимільовано. Згодом [[Моравія]] стала частиною [[Чеське князівство|Чеського князівства]].
 
== Культура Великої Моравії ==
Рядок 120 ⟶ 121:
З архітектурних пам'ятників того періоду збереглися лише фундаменти, виявлені при розкопках в [[XX століття|XX столітті]].
 
{{цитата|У центральній області Великої Моравії були виявлені залишки 20 храмів, споруджених з кам'яних брусів, а всередині прикрашених кольоровими фресками. Більшість цих будівель з'явилося вже в 1-й пол. IX століття, до приходу Кирило-Мефодіевої місії ... Мефодію, який став згодом архієпископом Моравським, вдалося домогтися (від [[Рим]]у) введення слов'янської літургії в костелах Великої Моравії.}}— писав академік Йозеф Поулік...Поулік… Найбільш популярним типом церковної споруди була [[ротонда]]. Саме з Великої Моравії поширилася вона пізніше через [[Чехія|Чехію]] і [[Польща|Польщу]] на [[Русь]], а також в інші слов'янські держави.
 
У прикладному мистецтві відчувається арабський і перський впливи. Дуже розвиненою була [[ювелірна справа]], особливо у виготовленні жіночих прикрас. Секрет найтоншого моравського лиття неповністю розгаданий і в наші дні. У першій половині [[IX століття]] переважав так званий блатницько-мікульчицький стиль, коли гравійований орнамент комбінувався з карбуванням, високим рельєфом і черню.
 
=== Література ===
[[Файл:Gorazd from Slivnica Monastery.jpg|260зчpx|thumb|праворуч|[[Горазд (святий)|Святий Горазд]] -&nbsp;— учень Кирила і Мефодія, ймовірний автор Житія Мефодія. Фреска початку XVII століття]]
{{Історія Словаччини}}
Але місії [[Кирило і Мефодій|Кирила і Мефодія]] виходять за межі релігійної та політичної сфер. Після того, як [[папа Римський]] визнав за слов'янською мовою статус [[літургія|літургійної]] і дозволив читання [[Євангеліє|Євангелія]] слов'янською під час богослужіння, стала активно розвиватися література цією мовою, спочатку переклади проповідей, потім і оригінальні твори, наприклад, «[[Проглас]]» [[Кирило Філософ|святого Кирила]]. Тим не менше, після смерті Мефодія ([[885]] &nbsp;р.) всі його послідовники були вигнані з Великої Моравії і використання слов'янського богослужіння у Великій Моравії був епізодом у своїй історії, який тривав тільки близько 22 років.<ref>Milan Strhan, David P. Daniel, [http://books.google.co.uk/books?ei=f4lKTfmaJdKShAfD7PmJCQ&ct=result&id=BWYiAQAAIAAJ&dq=Slovakia+and+the+Slovaks%3A+a+concise+encyclopedia&q=22+years#search_anchor Slovakia and the Slovaks: a concise encyclopedia], Encyclopedical Institute of the Slovak Academy of Sciences, 1994 , p. 229</ref> Пізня форма [[Староцерковнослов'янська мова|старослов'янської мови]] залишається літургійною мовою в [[Російська православна церква|Росії]], [[Болгарська православна церква|Болгарії]], [[Польська православна церква|Польщі]], [[Македонська Православна Церква|Македонії]] та [[Сербська православна церква|Сербській Православній Церкві]]. [[Кирило Філософ|Кирило]] також винайшов [[глаголиця|глаголицю]], яка теж підходить для слов'янських мов. Він переклав Євангеліє і перший переклад Біблії на слов'янську мову був пізніше завершений його братом [[Мефодій Солунський|Мефодієм]].
 
[[Мефодій Солунський|Мефодій]] написав перший слов'янський правовий кодекс, поєднуючи місцеве [[звичаєве право]] з передовим [[Corpus iuris civilis|візантійським правом]]. Точно так само, у Великій Моравії правовий кодекс є не просто перекладом з латині, але він також визначає покарання за число злочинів, спочатку трактує примирення з дохристиянськими слов'янськими звичаями, забороненими в християнстві. Канонічне право просто запозичено з візантійських джерел.
Рядок 133 ⟶ 134:
Є не так багато літературних творів, які можуть бути однозначно визначені як написані у Великій Моравії. Одним із них є [[Проглас]], вірш, у якому Кирило захищає слов'янську літургію. [[Житіє Кирила]] (приписується [[Климент Охридський|Клименту Охридському]]) і [[Житіє Мефодія]] (написане ймовірно наступником Мефодія [[Горазд (святий)|Гораздом]]) є біографією святих із цінної інформацією про Велику Моравію Ростислава і Святополка І.
 
Брати також заснували академію, спочатку на чолі з [[Мефодій Солунський|Мефодієм]], який підготував сотні слов'янських духовних осіб. Добре освічений клас не має важливого значення для адміністрації всіх ранньофеодальних держав та Великої Моравії. Житіє Мефодія згадує єпископа [[Нітранське князівство|Нітри]] радником Святополка I і навіть князю [[Коцель|Коцелу]] в [[Блатенське князівство|Блатенському князівстві]] було сказано, щоб він освоював [[глаголиця|глаголицю]].<ref name="methodii">{{Cite book| last = Stanislav | first = Ján | authorlink = | title = Životy slovanských apoštolov Cyrila a Metoda. Panonsko-moravské legendy. | publisher = Vydané spoločne nakladateľstvom Slovenskej ligy a L. Mazáča | year = 1934 | location = Bratislava, Praha | pages = | url = http://www.proglas.sk/Metod.htm | doi = | isbn = | accessdate =2009-10-09}}</ref> Місцезнаходження академії Великої Моравії були визначено, але можливі місця включають Мікульчице (де деякі щупи були знайдені в церковній будівлі), [[Девін (Братислава)|замок Девін]] (з будівлею, визначеною як вірогідною школою), і [[Нітра|Нітру]] (Єпископальна Базиліка і монастир). Коли учні Мефодія були вигнані з Великої Моравії в [[885]] році, вони поширили свої знання (у тому числі глаголицю) в інших слов'янських країнах, таких як [[Перше Болгарське царство|Болгарія]], [[Королівство Хорватія (середньовічне)|Хорватія]] та [[Чеське князівство|Чехії]]. Вони створили кирилицю, яка стала стандартом алфавіту в [[Київська Русь|Київській Русі]] (сучасній Україні, Білорусі та Росії). Культурна спадщина Великої Моравії збереглася в Болгарських семінаріях, прокладаючи шлях для [[Хрещення Русі|Хрещення Київської Русі]].
 
== Див. також ==
Рядок 170 ⟶ 171:
[[Категорія:Середньовічні слов'янські держави]]
[[Категорія:Історія Закарпатської області]]
[[Категорія:Історія Галичини‎‎Галичини‎]]
[[Категорія:Історія Центральної Європи]]
[[Категорія:Зникли 907]]
[[Категорія:907 у Європі]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Велика_Моравія