Карманський Петро Сильвестрович: відмінності між версіями

У 1890 році П. Карманський блискуче складає вступні іспити до гімназії у Перемишлі, де отримує славу талановитого поета, що не раз рятує його від відрахування через несплату за навчання. По закінченню гімназії у 1899 П. Карманський вчиться на філософському факультеті [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету.]] Деякий час живучи на кваритирі з італійськими будівельниками, вирішує облишити навчання і восени 1900 року вирушив до [[Італія|Італії]] начатисянавчатися до української католицької колегії «Коледжіо рутено» в.В [[Рим]]і. ПіП. Карманський знайомиться з філософом В. Лесевичем, який переконує його полишити навчанянавчання у Римі. Він також допомагає П. Карманському відновити навчання на філософскому факультеті Львівського університету та призначає йому стипендію із одного зі своїх фодів. Починаючи з лютого місяця 1906 року почав виходити перший український часпопис модерної літератури «Світ», редагуванням якого займався П. Карманський. Того ж року автори журналу об'єдналися у літгурт «[[Молода муза]]», який проіснував до 1909 року. Після закінчення універистету у 1907 році займався журналістикою, перекладацькою справою (у 1911 році у Чернівцях вийшов його переклад книги «Хвилі морі і любови» Грільпарцера), видавав власні збірки поезії. У 1910 році одружився зі Здиславою Савчик<ref name=":0" />

По завершенню Першої світової війни, та із розпадом Російської імперії, улітку 1918 року вирушає вчителювати до Східної України&nbsp;— у Херсон. Після утворення ЗУНР П. Карманський очолив акцію захоплення влади українцями у Тернополі 1 листопада 1918. 3 січня 1919 року бере участь у історичній сесії парламенту ЗУНР про злуку з УНР. Після чого вирушає до Києва, де уряд призначає його секретарем дипломатичної місії у Ватикані. У лютому 1919 року вирушає до Італії. Однак його дипломатична місія завершилась одночасно з крахом УНР та окупацією України більшовиками. Після чого перебирається до Австрії. Наприкінці лютого 1922&nbsp;р. вирушає до Бразилії, за дорученням уряду ЗУНР у вигнанні, для збору коштів на оборону серед українських емігрантів. Не здобувши відчутної підтримки з боку уряду Бразилії П. Карманський у середині грудня 1922 року повернувся до Європи ще раз. Йому вдалося зібрати грошей від діаспори, однак було вже запізно. 14 березня 1923 року Антанта визнала СхідкуСхідну Галичину територією Польщі. Повернувшись у Латинську Америку П. Карманський вів активну культурно-освітню діяльність в українській діаспорі, зокрема скликав перший з'їзд українців Бразилії, де було утворено Український союз, який існує і понині<ref name=":0" />. 25—26 грудня [[1923]] року в місті Порто-Уняйно відбувся ІІІ з'їзд делегатів Союзу українців Бразилії. Президентом союзу обрано П. Карманського, заступником О. Ананевича, секретарями&nbsp;— Ст. Кобилянського, Т. Петрицького. В лютому 1924 почав видаватися орган Української народної спілки «Український хлібороб» під редакцією Карманського.

У 1936 році П. Карманському вдається видати літературні мемуари «Українська богема» присвячену 30-літньому ювілею «Молодої Музи». У 1939 році після поділу Польщі поміж Німеччиною уі СРСР Східна Галичина опинилась в окупаційній зоні СРСР, П. Карманський вирішує не полишати Батьківщини і залишається в Радянській Україні. Його прийняли до [[Національна спілка письменників України|Спілки радянських письменників України]]., перевели з Дрогобича до Львова.&nbsp;

Поезія П. Карманського вперше з'явилася друком 1899 року на сторінках львівської газети «Руслан». Тоді ж часопис надрукував ліричну драму молодого поета «З теки самоубивця». Видана редакцією під кінець року окремою книжкою, вона принесла авторові славу песиміста й декадента. У молодомузівський період найплідніше визрів його поетичний дар. Збірки «Ой люлі, смутку…» (1906), «Блудні огні» (1907), «Пливем по морі тьми» (1909) стали апофеозним виявом його неповторного художнього світу. водночасВодночас вони мали характерні якості творчих принципів молодомузівців.

Драматичні колізії української революції, визвольні змагання покликали письменника до громадської, політично-дипмломатичної роботи. У ліриці тих часів - безпосередні враження національно заангажованого громадянина. Волелюбні прагення народу, героїка стілецьких буднів (цикл «Кривавим шляхом, 1914—1915), розчарування, скепсис ти іронія (збірка „Al fresco“, 1917) золотий гомін ніцональноїнаціональної револіції й трагічне усвідомлення її поразки (збірка „За честь і волю“, 1932)&nbsp;— основні мотиви цього періоду творчості.

Десятиліття (1922—1931) праця в середовищі українських емігрантів Бразилії привнесла нові теми в лірику поета. Серед них&nbsp;— тушатуга за Батьківщиною, екзотичні пейзажі прерій, господарські заняття земляків в умовах тропіків. Нужденне життя емігрантів-хліборобів, складні взаємини ву серевищахсередовищах переселенських громад відтворив поет у поемі „План бразилійської пущі“ (1926) та сатиричній збрці „Бразилійські співомовки“ (1926), виданій під псевдонімом Гілярій Макух<ref name=":0">{{Cite book|title=Петро Карманський: Нарис життя і творчості|last=Ляшкевич|first=Петро|year=1998|publisher=|location=Львів|pages=71|language=Українською|isbn=}}</ref>.

Наступні прижиттєві збірки поезій вийшли в радянський час („До сонця“, 1941); „На ясній дорозі“, 1952) і були позначені характерними рисами естетики [[Соціалістичний реалізм|соцреалізму]]. Під кінець 80-х років творчість П. Карманского почала повертатися до читача спочатку в антологіях №Молода муза» (1989) та «Розсипані перли» (1991), а 1992 року з'явилася в «Бібліотеці поета» книжка вибраного, упорядкована В. Лучуком. Наступна збірка вибраного «Дорогами смутку і змагань»(1995) вперше познайомила читача з маловідомими віршами поета, дуркованимидрукованими в бразильській та галицькій періодиці 20-х років.

{{Цитата|В 1906 р. появився мій збірник «Ой люлі, смутку», який зустрівся з прихильною оцінкою І. Франка і з такою ж оцінкою С. Єфремова в «Н. Україні». М. І. С. у ювілейній статті у «Світі» пише про сю книжечку: «Кожна стрічка – немов вирізьблена, насичена глибоким переживанням, безпосередністю і свіжістю красок. Новий акорд в українській ліриці». В рік пізніше вийшла моя книжечка «Блудні огні»|3=|4=}} 

Вийшла у щойноутвореному видавництві «Молода Муза». Збірка зявилася після памятнихпам'ятних для галицької молоді подій, повязаних із боротьбою за українськийУкраїнський університет у Львові. Книжка засвідчила еволюцію поета до соціальних та політичних проблем. Тема громадянської акції студентів виствітлена лише у циклі «З тюрми», тематика книжки значно ширша. Їі можна охарактеризувати як роздуми над історичною долею України. «Молода Муза» як мистецька формація фактично дебютувала цією поетичною збіркою, тобто книжкою громадянкьо-патріотичної поезії. Символіка назви нової збірки передає стан сум'яття поета-громадянина, викликаного невизначенністю політичних перспектив у розділеній Україні<ref name=":0" />.

Безсилля поетового слова і бажання розбудити «кров Залізняків», щоб перетворився «грізний плач на грім грізних кличів», знову відлунювали песимістичними мотивами. «Огненну тоску» наві.валанавіювала байдужість суспільного загалу до культури, літератури. Суспільні і творчі сум'яття були тими «блідними огнями» в душі поета, що викрісталізувалися у вірші цієї збірки. Перші проби П. Карманського в жанрі поеми засвідчили, що автор має ліричний талант, сюжетні твори йому не вдаються<ref name=":0" />.

Якщо полісемантичність любові найповніше доносить збірка П. Карманського «Блудні огні», то пік його любовних переживань відображає «Пливем по морі тьми». Молодий чоловік іде до містечка Ловран (Італія), щоб працювати вихователем дітей художника Тита Романчука, та закохується у дружину митця. Неповторну гаму переживань молодого чоловіка доносить вірш «Місячна соната» з присвятою С. Романчуковій. Дослідники сходяться на думці, що любовна лірика&nbsp;— найвишуканіша сторінка творчості П. Кар- манськогоКарманського.