Рильський Максим Тадейович: відмінності між версіями

У 1944—1964 роках Максим Рильський був директором академічного [[Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України|Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії]]. Поетові двічі було присуджено [[Сталінська премія|Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва]] (1943 року премію 1-го ступеня за збірки віршів: «Слово про рiдну матiр», «Свiтова зоря», «Свiтла зброя» й поему «Мандрiвка в молодiсть»; 1950 року премію 3-го ступеня за переклад українською мовою поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш»), а 1960 року — [[Ленінська премія|Ленінську премію в галузі літератури, журналістики, публіцистики й мистецтва]] за збірки віршів «Далекі небосхили» (1959) та «Троянди й виноград» (1957). Крім «офіційної» поезії поет творив і глибоко патріотичну, яку декламував тільки з пам'яті окремим близьким і не довіряв паперу та забрав із собою в могилу<ref>[http://www.galychyna.if.ua/publication/human/svoju-tajemnicju-rilskii-zabrav-u-mogilu/ Свою таємницю Рильський забрав у могилу].</ref>.

 

 

== Вшанування пам'яті ==