Подільська губернія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ejensyd (обговорення | внесок) →Подільська губернія у 1917 - 1920 роках: лише оформлення прибрав зайві пробіли |
|||
Рядок 136:
=== Подільська губернія у 1917 - 1920 роках ===
У травні 1917 р. губернським комісаром Поділля був призначений [[Стаховський Микола Ананійович|Микола Стаховський]].
З проголошенням незалежності Української Народної Республіки 9(22) січня 1918 року Подільська губернія увійшла до складу незалежної України; губернським комісаром (губернатором) Поділля тоді був [[Григорій Степура]]; 11 березня 1918 року його змінив [[Дудич Володимир Самойлович|В.Дудич]]. Після гетьманського перевороту 29-30 квітня 1918 року губернатором (губернським старостою) гетьман Скоропадський призначив [[Сергія Кісєльова]]. Губернія мала бути складеною з 16 повітів. До вже існуючих 12 повітів заплановано було долучити 4 повіти Бесарабської губернії: [[Хотинський повіт|Хотинський]], [[Сороцький повіт|Сороцький]], [[Оргеєвський повіт|Оргіївський]] та [[Бєлцький повіт|Більцівський повіти]].
У листопаді - грудні 1918 р. в ході повстання проти гетьмана влада перейшла до [[Директорія УНР|Директорії УНР]]. Губернатором Поділля знову став [[Григорій Степура]]. В березні - квітні 1919 р. війська [[РСФСР]] в результаті свого наступу і боїв з військами [[УНР]] захопили Подільську губернію. Війська УНР частково були розбиті, частково відступили на територію [[ЗУНР]] і Бесарабії, що була вже під владою [[Румунія|Румунії]]. [[17 квітня]] 1919 р. російські більшовицькі війська захопили м. [[Кам'янець-Подільський]].
Рядок 142:
Але наприкінці травня — на початку червня 1919 р. війська УНР, які на той час опинились під загрозою цілковитого знищення з боку військ Польщі і Радянської Росії, перейшли в рішучий контрнаступ з [[Кременецький повіт|Кременецького повіту]] [[Волинська губернія|Волині]] і східних районів [[ЗУНР]]. Протягом червня — початку липня 1919 р. західні повіти Поділля були звільнені українськими військами від червоних росіян. В [[Кам'янець-Подільський]] з території ЗУНР переїхав уряд і Директорія УНР на чолі з С. Петлюрою. У червні — липні 1919 р. губернатором Поділля від УНР був [[Куриленко Михайло Прокопович|М. Куриленко]]. Однак у липні 1919 ситуація на фронті різко загострилася, війська [[РСФСР]] перейшли в наступ на контрольовану УНР територію. Становище було врятоване тим, що 16-17 липня через р.[[Збруч]] в [[Кам'янець-Подільський повіт]] губернії відступили зі своєї власної території Галиччини війська ([[УГА]]) і уряд ЗУНР під тиском військ Польщі. А оскільки УНР і ЗУНР були союзниками і формально навіть об'єдналися [[22 січня]] [[1919]] р. в одну державу, то сили незалежної України подвоїлися. Наприкінці липня 1919 р. об'єднані війська УНР і ЗУНР перейшли в рішучий наступ проти [[РСЧА]]. На кінець серпня - початок вересня 1919 практично вся територія Подільської губернії була визволена від російських більшовиків.
Але вже у вересні 1919 нависла інша загроза — з боку білих росіян генерала [[Антон Денікін|Денікіна]], що наступали з півдня і сходу проти червоних росіян. Керівництво УНР намагалось домовитися з Денікіним, оскільки в обох був спільний ворог — більшовики. УНР просила країни Антанти — [[Франція|Францію]],
В умовах українсько-денікінського протистояння яскраво проявилась українофобська і антихристиянська суть священників російської правосланої церкви в Україні, які агітували українське населення не допомагати армії УНР проти білоросійських військ, не йти за мобілізацією у військо УНР. [[Володимир Сосюра]] згадував у своїй автобіографічній книзі «Третя рота», як монахи православного монастиря в с. Коржівці зрадили бійців УНР і видали їх у полон денікінцям. Російські православні легко порушували заповіді [[Ісус Христос|Христа]], коли мова йшла про ідеологічні переконання.
| |||